Головна

mar

Жили молодята в його батьків. Свекор ніби ожив: моторна, жвава невістка перетворювала їхнє обійстя в райський куточок: на підвіконнях вазони, на іконах рушники, на подвір’ї квіти. Вранці свекор пив духмяний трав’яний чай, заварений невісткою, і ласував пиріжками з яблуками. Вона крутилася, як білка в колесі, але син ні в чому їй не допомагав, мовляв, то все, жіноче, та й важку фізичну роботу більше на батька перекладав.
Історії з життя 0
Моя сусідка Ганнуся не раз говорила мені, що любить усе красиве. Милуючись квітами, кущами, деревами, які росли на нашій вулиці, дівчинка цитувала Достоєвського. «Краса врятує світ», – подорослівши,
Враз він впізнав, де щодня майже бачить цю Оксану. Ну, звичайно, якщо надіти на неї косинку й фартух
Історії з життя 0
Над усе в світі Василько любив книжки. Хоч нелегкі тоді були роки, але в родині дуже любили читати, обмінювалися книжками з приятелями, обговорювали й сперечалися про прочитане, деякі
Коли Галя заявила, що виходить заміж, батьки переконували, що не треба спішити, а твердо стати на ноги, здобути професію, щоб гарно заробляти, не залежати від чоловікових грошей, мати власні заощадження, а вони їй в цьому допоможуть. Але донька стояла на своєму
Історії з життя 0
Галя була талановитою медсестрою, мала легку руку, лагідну вдачу, вміла вмить заспокоїти пацієнта і навіть розвеселити, якщо була, звісно, відповідна ситуація. Ще навчаючись у медучилищі, вона мріяла продовжити
Від хвилювання хлопець не знав, з чого почати те коротеньке послання. Тремтячою рукою все ж написав: «Привіт. Навряд, чи ти згадаєш мене, я ж тебе не можу забути з того моменту, відколи вперше побачив тебе біля школи у колі учнів, які продавали солодощі на благодійному ярмарку. Зателефонуй мені на цей номер, якщо бажаєш. Вибач, якщо потурбував, і твоє серце вже належить іншому».
Історії з життя 0
Владислав ніколи не був солодкоїжком, але останнім часом йому так хотілося хрумкого пісочного печива у формі сердечок, яке скуштував кілька місяців тому на благодійному дитячому ярмарку. Хлопець проходив
Сороковини припадали на п’ятницю. В цей день у нас було чотири пари. Додому цього тижня ми не їхали. Запланували піти в кіно на «Фантомаса». На останній парі лекцію читав професор, який мав звичку зажмурювати очі. Розповідав він цікаво, але таким голосом, як робот без емоцій, що можна були заснути. То щоб цього не сталося, щоб не захропіти, студенти по одному,тихенько, почали з аудиторії виходити. Подружки мене агітували також втекти, щоб перед походом у кіно встигнути навести марафет. Я відмовилася, хотіла все за професором законспектувати, а в кіно йти, не повертаючись у квартиру, бо я файна й без марафету. Дівчата образилися й сказали, що підуть без мене.
Історії з життя 0
Чорно-сірою хмарою насунулися на країну темні часи з тривожними звуками й темрявою, коли на кілька годин вимикали світло. У глибокому тилу, у віддаленому від міста невеликому селі, на
Дуся завжди ходила на месу до костьолу святої Анни. Після Богослужіння вона продовжувала навколішки зі сльозами на очах молитися за своїх покійних батьків, поки не відчула палкий погляд закоханого в неї юнака. Це був її знайомий художник-початківець Тарас. Він прийшов до храму помилуватися красою готики старовинної церкви, щоб малювати з неї картину, а не міг відірвати очей від стрункої чорнобрової панни, що віднедавна глибоко запала йому в душу
Культура 0
Дуся рано втратила батьків. Що робити, як жити юній дівчині у великому місті? Тож вона з польської столиці подалася до литовської. Тут жила її тітка, заможна світська пані.
Коли журналістка запитала Женю про її особисте життя, про кохання, дівчина відповідала неохоче. Вона вважала, що такі розповіді не на часі
Історії з життя 0
Коли журналістка запитала її про особисте, про кохання, дівчина відповідала неохоче. Вона вважала, що такі розповіді не на часі, що відбувається щось надзвичайне, величне в світі, і таким
Кілька років Зеня з доньками жила в рідному селі в своєї матері. Їй пощастило влаштуватися на роботу в школу. Тарас присилав дітям гроші і вважав, що цього їм досить. Але Зеня хотіла оздоровляти дітей на морі чи озерах. Влітку залишила дітей на маму і гайда на полуницю в Польщу. Ось там її й побачили односельці з чоловікового села. Ті не зволікали дати знати в Чехію: ой, а ти знаєш, що твоя залишила на стареньку маму дітей і не переймається, що Полінка хвора. Тарас примчав до тещі, обурювався, що вона й донька такі безвідповідальні, казав про намір повезти дітей на Шацькі озера. Соломійка була ніби не проти, але Полінка так розплакалася, що лиш з мамою поїде, аж кашель в неї почався. Тож батько поїхав ні з чим.
Історії з життя 0
Друга дочка Зеновії народилася хворою: у дитини погано функціонували легені. Постійне лікування вдома і в стаціонарах, потреба в санаторіях виставляли дороговартісний рахунок, а коштів у родині все бракувало.
Юля рано вийшла заміж, будучи ще студенткою університету, за аспіранта їхнього факультету. Саме він, Артем, наполягав на одруженні, хоч Юля говорила: хочу довчитися, а то підуть діти, не до навчання буде. «А навіщо нам діти? Поживемо для себе. З дітьми зачекаємо, навіщо нам клопоти: ти вчишся, я пишу кандидатську. Якщо хочеш знати, що таке діти, поїдемо до сестри. Її старшому ледве три рочки сповнилося, а вона вже близнят народила. Доброго чоловіка має, що той лемент дитячий витримує та на памперси заробляє».
Історії з життя 0
Юля й Настя – сестри, а такі різні. Якби хтось не знав їхніх батьків, не повірив би, що вони рідні. Коли сім’я разом, то все зрозуміло: Юля вся
Оголошують білий танець, серце вискакує з грудей. Теж саме відбувається з Соломією, здається, вона наче зблідла і на ватяних ногах наближається до нього. Тож він має бути сильний і підтримати свою кохану дівчину. «Це був ти?» – скоріше по губах зрозумів, ніж почув її запитання. «Так», – сказав на видиху, поки вони не закружляли в танці.
Історії з життя 0
Наймолодший син у сім’ї, Сашко, ріс хворобливим хлопчиком. На відміну від старших братів він був невисоким, блідим і худеньким. Батьки тим дуже переймалися, консультувалися в різних лікарів, віддавали

You cannot copy content of this page