Анатолій не сподівався такого від дружини: так обвести його навколо пальця, щоб залишити з носом, відібрати бізнес і квартиру, здатна тільки неабияк хитра жінка, що зуміла перетягнути на свій бік його адвокатів
Анатолія виховувала одна мама. А тато його був унікальною людиною, майстром на всі руки, просто суперменом, щоправда, з розповідей його любої матусі Олі: він був і полярним льотчиком,
Ставши студенткою, Маруся змогла здійснити своє бажання. Готуючи валізу, вона вже уявляла, як відіспиться в бабусиній хаті, бо ніч в селі – це благодатна тиша, ранок – звуки, приємніші за будильники: співають пташки, кукурікає горластий півень, йому відповідає півник з іншого краю, десь мукає телятко
В Марусиних спогадах жила затишна бабусина хата, в якій вона не спала вже кілька років, тобто з того часу, як не стало бабусі Гафії. Дідусь пішов у засвіти
Коли Андрій пішов погратися з похресником, і подруги залишилися вдвох, Леся призналася, що вже кілька місяців зустрічається з гарним хлопцем, хочуть одружитися, раніше їй не казала про своє щастя, бо знала, що подружці в той момент було на душі важко. Таня вже образитися хотіла, та хіба вона не здатна попри свої проблеми за подругу порадіти, але насамперед запитала: «А як же Андрій, він подобався тобі?». Леся зробила великі очі
До весілля Тетяни та Юрія залишалося всього три місяці. Обидві родини наших молодят готувалися до цієї події дуже старанно. Вони проживали в одному селищі на сусідніх вулицях, були
Ніхто й ніколи і не подумав би, що дві сестри з невеликою різницею у віці, що були, як кажуть, не розлий вода, стануть ворогувати до кінця життя. А було ж у дитинстві: разом до школи йти, разом на вулицю погуляти, разом на танці і додому обох мусять хлопці проводжати. Більше того, навіть заміж одна за одною вийшли, і дочок в одну пору народили, і свої хати поруч побудували.
Та не склалося щось у їхніх батьків на старості літ – розлучилися. Мама залишилася в селі господарювати, а тато вдруге одружився і став проживати в місті, в квартирі
Проводжаючи маму, Галя залишила на столі телефон. Почувши дзвінок, лікар підняв слухавку, нібито машинально переплутавши зі своїм мобільним, і на запитання, хто він такий, назвав тільки своє ім’я, в свою чергу запитавши, хто його співрозмовник. У слухавці почулися короткі гудки
Покинувши чоловіка, Галя з малим Захарком повернулася до батьків. Вони не могли натішитися, що їхня одиначка з онуком тепер житиме з ними в добротному будинку, а не поневірятиметься
До Польщі Ганна поверталася з радістю. Там її чекають, там вона потрібна, там нею задоволені. Вона заробить грошей, повернеться в Україну, купить квартиру, знайде роботу, можливо, зустріне гарного чоловіка, не обов’язково красивого, як її колишній, а звичайного, з доброю, щирою душею, від якого народить дитину. Та на все Божа воля. Тепер вона у своїх бажаннях не вдається в деталі, не розвиває фантазії, щоб потім не розчаровуватися.
Розчарувавшись у своїх ідеалах, Ганна вирішила кардинально змінити своє життя: розлучитися з чоловіком, поїхати кудись далеко, знайти роботу, словом, почати життя, як кажуть, з чистого аркуша. І вона
Тітка, що везла молочку на продаж, дала характеристику молодому перевізнику: «Дозбирує собі копійчину по дорозі, та й не дивиться, що місць сидячих нема». А водій, очевидно, знав хлопців, бо запитав: «То ви у відпустці були? А коли на передову?»
Автобус до обласного міста запізнювався всього хвилин на десять, але хтось кудись, як завжди буває, таки не встигав через це, хоча більшості було байдуже. Ті, що нетерпляче поглядали
Знайомлячись зі студентками, Дмитро Степанович зрозумів, що одна із них йому нагадує когось
Ще школярем Дмитрик був закоханий в літературу. То й не дивно, так як бачив з дитинства, як його тато у вільну хвилину поринає в читання. Він працював учителем
Після довгих роздумів вирішили таки продати хату й земельну ділянку. Бо як дівчині самій в селі жити? Та ніхто не спішив купити. Натомість Любі почали траплятися женихи-односельці. Тітка почала підозрювати, що парубків приваблювала більше добротна хата
Любочка була пізньою дитиною в сім’ї. Її батьки одружилися, коли татові було за сорок, а мамі 35. Вони обоє були будівельниками, роботу, звісно, мали нелегку, але заробивши чималеньку
Чорногорія вражала їх надзвичайною красою. Містечко на березі Адріатичного моря нагадувало всесвітній фруктовий сад, тут плодоносили навіть банани. Екзотичні кактуси та пальми росли в сусідстві зі звичними для українців деревами, кущами й квітами. Це був найкращий подарунок чоловікових батьків на 10-річчя їхнього весілля.
Чорногорія вражала їх надзвичайною красою. Містечко на березі Адріатичного моря нагадувало всесвітній фруктовий сад, тут плодоносили навіть банани. Екзотичні кактуси та пальми росли в сусідстві зі звичними для

You cannot copy content of this page