nat

Край села стоїть стара хатина, похилена і забута. Колись затишний дім бабусі Олени тепер самотньо визирає на дорогу, а її обшарпані вітрами стіни нагадують про минулі часи, коли

Відповідь була дуже проста, ви й самі здогадуєтеся. І в ті часи я собі постановила – як у мене буде донька, то вона буде вихована так аби знати

– Та добре, – тягне вона слова і дивиться десь далеко, – а якби не була така затуркана, то й щасливо… Мамі моїй вісімдесят років, вона все життя

– Мамо, деяких людей не треба навіть зачіпати, то про Валю, а ви про якусь віддяку говорите. В цій історії ще нема завершення, але я навіть не знаю,

Я — друга дружина. І повірте, такого щастя я нікому не побажаю. Перша дружина мого чоловіка, Марина, була людиною, яка не надто прагнула працювати. Її життя складалося з

Думаю через те я так і вчинила, я ж мала її перевірити. Для єдиного сина я готова була й не на таке. Я все покинула в Україні, махнула

Уляні не раз радили продати батьківську хату в селі. Мовляв, ти вже давно в місті живеш, квартиру маєш. Двоюрідний брат навіть покупців знайшов, натякаючи на “скромну” винагороду за

Пригадую, що тоді варила суп, коли подзвонили у двері. На порозі стояла незнайома дівчина а поруч копошився в кишенях чоловік: – Знову ключ десь дів, – сказав весело

В одному селі жила зразкова родина: тато, мати і двоє чудових синів-красенів. Батько багато працював і збудував просторий будинок аби було в ньому місце для усіх, навіть, коли