На Святу Вечерю я покладала великі надії, адже думала, що ми нарешті маємо всі примиритися і навчитися жити разом
Я дуже старалася аби все приготувати, як у нас заведено, пішла на деякі поступки, адже діти прийшли з роботи раніше, не чекали вже першу зорю. Проте, першим, що
Після такого сну Віра довго не хотіла відкривати очі, хотіла якнайдовше зберегти це тепле відчуття радості, але воно наче луна затихало і мозок говорив інше – в тебе ніколи цього не буде, будь реалісткою
Цей сон Вірі сниться вже давно, відколи її покинув Мирон, сказав, що полюбив іншу і вона чекає дитину, а у Віри нема і не буде. – Слухай, ти
Це була магія. Історія. Традиція. Це був настрій, який дійсно грів серце. Хоч зараз багато хто каже, що ці обряди — не про віру, я думаю, що саме в цих деталях була віра. Віра в родину, тепло і любов, які ми передаємо один одному.
Я вже третій день сиджу вдома, загорнута у ковдру, з чашкою малинового чаю, і тихо шкодую про те, що не можу поїхати до мами в село. Ще й
Я знала, що розмова з сином буде важкою, навіть важчою, ніж та, двадцять п’ять років тому. Але мені нарешті треба було все сказати, нарешті вчинити правильно, хай в моєму розумінні.
– Мамо, я її кохаю і ми одружимося, для чого ти мені таке кажеш? Я тобі не вірю, ти просто це робиш через її батька, я бачив, як
— Ми вдома, любий. Усе буде добре.
Ліда й Михайло жили в мирі й злагоді, їхній невеликий будиночок завжди був наповнений сміхом і ароматом свіжоспеченого хліба. Михайло дбайливо садив соняхи під старим плотом, а Ліда
Ліда запропонувала дядькові квартиру в обмін на опіку наді мною
Мені було 5 років, коли не стало мами. Після прощання наше життя з татом змінилося назавжди. Він не став віддаватися переживанням, хоча я відчувала його емоції у кожному
У мене не було часу на сумніви чи вагання. Моє рішення прийшло миттєво — я заберу цю дівчинку до себе.
Коли я вперше побачила Олесю, їй було всього кілька годин від народження. Вона тихо спала в маленькому ліжечку в палаті для немовлят. Невеличка, з рожевими щічками, вона виглядала,
Ніна, дивлячись на Олену та Максима, які трималися за руки, казала: – Тільки вдумайтеся: майже тридцять років!
– Зводить-таки життя, як тільки забажає, правда? – казала з усмішкою Ніна, дивлячись на Олену та Максима, які трималися за руки. – Тільки вдумайтеся: майже тридцять років! Зустріч
Чоловік тримався три дні, а на четвертий запахло у нас з кухні чимось божественним, я це чула, певно, ще з під’їзду.
Що можу сказати – прогавила я той момент, коли мої хлопчики з цікавістю зазирали, що ж я там готую, а я казала: «Не бери, вріжешся», а тепер дорослі
У Катрусі народився син. Про це ми дізналися від сусідки Марії
Моя донька Катруся народилася, коли мені було 25 років. Ми з чоловіком дуже любили її, адже вона була нашою єдиною дитиною. Я завжди вважала, що ми жили непогано:

You cannot copy content of this page