Я ніколи не думала, що минуле може так раптово наздогнати. Це сталося вчора, на звичайних батьківських зборах у дитячому садочку, куди я воджу свого сина
Я сіла на своє місце, як завжди, і намагалася не привертати до себе уваги. Але коли двері відчинилися, і до зали увійшов чоловік, у мене підкосилися ноги. Це
Як я мріяла, що він отак прийде, стане на коліно і скаже, що любить і завжди любив лише мене. А тоді він клявся, що більше ніколи в світі не подивиться на сторону, а я лиш очима кліпала
Я була дуже юна, коли закохалася в свого однокласника, він був хлопець на все село, багато за ним дівчат бігало, він ними перебирав, як хотів. І я була
Я вже така людина, що не хочу нікого образити і все стараюся якось так обтічно пояснювати, але даний випадок мене таки вивів з себе і я вчинила геть не так, як зазвичай
Мені п’ятдесят п’ять років і я самотня. Ні, у мене є діти і онуки, але вони живуть далеко від мене, я можу тільки на кілька днів в місяць
Ні, а як би ви вчинили на моєму місці: квартира куплена мною, умебльована мною, записана на мене і я їду з Італії, щоб зуби зробити. То де я мала жити? На вулиці? То чому невістка таку бучу зчинила?
Мені п’ятдесят п’ять років і я роки живу в Італії, заробила на квартиру трикімнатну, синові дала освіту, вивела в люди, купила машину. Й досі його утримую та грошенят
Я не знала чи плакати мені чи сміятися, адже до чого ж людина додумалася! Подруга хоче провчити обманщика, а мені чомусь його шкода і ось чому, бо дуже вже людині не щастить. Адже його таємниця так би й не розкрилася, якби ми з Томою не зустрілися через стільки років!
Мені шістдесят п’ять років і я зараз живу сама – діти за кордоном разом з онуками, а я приглядаю за квартирами і так мені день за днем проходить.
Подруга дивилася на мене і очима кліпала, не розуміла, чому я не хочу зробити їй послугу, адже ми стільки років дружимо
– Не думала я, що ти мене проміняєш на якусь роботу! Та вони тебе звільнять за першої нагоди, а я з тобою буду завжди! А я не розуміла,
Син знову став на порозі з сумками, але радості я вже не відчувала, як колись. Я ж так за над ним все життя тряслася, молилася за його добру долю, а мене отак на схилі літ ошукано? Де мені справедливості шукати?
Мій Дмитрик був гарним і розумним, і як кожна мати, я йому вже пару приглядала змалку і все не могла знайти: то батьки гулящі, хоч дівча непогане, то
Чоловік був певен, що він мене ощасливив, одружившись зі мною, в кожній нашій суперечці аргументом було: «Де би ти зараз була, якби не я?». І у мене всі ці двадцять років підступно дрижали коліна, бо й справді, де б я була, сільська дівчина, не красуня і не розумниця? Але тепер я отримала відповідь на своє запитання
То був ранок суботи, звичайний ранок, такий і двадцять років ранків до того, чоловік невдоволено брязкав на кухні посудом, щоб мене розбудити. Все, як завжди, адже я мала
Коля я дізналася, як моя донька себе веде, то мені лице лупилося. Як так можна своєю гідністю чоловікові ноги витирати. І я їй те все в очі сказала, мовляв, де твоя гордість, що ти чоловіка висліджуєш та просишся? І тут вона таке заявила, що я замовкла
Почну з того, що мій зять мені не подобався і я не знаю, як вони всі ці двадцять років прожили разом, от, кладу руку на серце, – не
Взагалі-то я була ініціаторкою того аби пожити з чоловіком окремо не просто в кімнатах, але й в квартирах. Але, перепрошую, я не давала йому права знайти на свої два сиві волоски жінку і то ще яку
До п’ятдесяти років у мене склалося чітке враження, що на мене нав’ючують одну відповідальність за іншою, спочатку, я мала відповідати в родині за господарську частину, далі вже й

You cannot copy content of this page