Я давно звикла до причіпок матері щодо всього, що на мені, що мене оточує, що я люблю. Але я ніколи б не подумала, що все зайде настільки далеко і вона таке вчинить мені.
Мама моя дуже гарна, вона мене рано на світ привела, тому всім казала, що я її молодша сестра, коли ж їй вірили, то вона отримувала від того таку
Знаєте, правду кажуть, що в тихому болоті водиться і моя невістка тому яскравий приклад. Десять років прикидатися, а тепер постати в усій красі, але ж вона не думала, що я теж багато що можу. Я до останнього вірила, що вона одумається і все вернеться на свої місця, але он вона що натворила.
Мій син не ангел, я не буду його захищати, але він завжди каявся перед Мар’яною, що то останній раз він гуляє, та й я її перераджувала: – Дитино,
Та бачила я що відбувається, але навіть якби вмішалася, то не думаю, що щось би й змінилося. Бо хто я йому така – звичайна співробітниця, тітка Ліда. Все-таки думаю, що все вийшло на краще, а ви от послухайте і скажете чи я права
Отож, у нас на роботі в автотрансі з’явився новий механік Віталій, тільки після коледжу, ще геть зелений, але вже одружений. Я ж працюю в диспетчерській та все чую,
У мене все частіше виникає запитання – для чого мене мама на світ привела? Якщо для радості – то це вже дуже невдалий жарт, бо я її не відчуваю це точно, а все ось через що
Моя мама привела мене на світ, коли їй було сорок п’ять років. – Ти наша неждана радість, наша потіха, – казала вона завжди, коли мова заходила про дітей.
Попереджала я сина, що Інна – ще та п’явка, просила його подумати чи одружуватися на ній, але він казав, що все буде так, як він скаже. І тепер мені цікаво – то так він все собі уявляв?
Так, син мені час від часу телефонував, коли у них були якісь непорозуміння і я йому твердо казала: – Дитино, вона від тебе не відчепиться, тому думай, що
У мене від образи виступили на очах сльози, чому мама так веде себе, адже я так стараюся. Вітчим сів біля мене і сказав: «Ти її не слухай, сам би чкурнув звідси світ за очі, та от доньку шкода…». Й досі не розумію, як чужа людина стала мені ріднішою за матір
Я тата свого не пам’ятаю, бабуся розповідала, що його не стало, коли мені було три роки, а брату було вісім. Він ще пам’ятає маму доброю, а потім наче
Чоловік обернувся до мене і каже: «Ти маєш при собі гроші, бо я не взяв, а вона так іграшку хоче», я й купила, а вдома все чекала, коли він мені віддасть гроші, але цього не сталося. Я вже й натякала чи онучці його іграшка сподобалася, а він тільки усміхнувся і далі в монітор дивиться
Та мені не шкода тих триста гривень, але ж така ситуація вже який раз відбувається, що мене навело на ось такі думки. Мені п’ятдесят вісім років і я
Знаєте, я багато чого могла пробачити і змиритися, але як вона мені посміла сказати «мамо»?
Прийшла вся така самовпевнена, мало ногою двері не відкрила і з порога: – Ой, а я не знала, що у Петрика така мама молода І ще й усміхається
«Та ти би вже знайшла когось, щоб мені совість заспокоїлася», – сказав мені через п’ять років колишній чоловік. Я тільки плечима стенула, бо я нікому нічого не повинна, тим більше йому, хоча усміхнуло те, що у нього є совість
Покинув мене Степан з трьома дітьми, спочатку приховував це, а далі вже, коли спільні знайомі мені почали доносити, то не витримав і каже: – А що ти хотіла?
В мене така ситуація, коли справді, не знаєш, де чорне, а де біле. Вся справа в тому, що донька прийшла радитися щодо чоловіка, який загуляв, але вернувся до неї, але не просто вернувся, а ще й її переконав, що все у них просто чудово
Ви може смієтеся, але він так і сказав: – А чого ти не радієш, що мені було з кимось добре? Виходить, що ти мене не любиш! А далі

You cannot copy content of this page