«Та чого будеш до мене йти, я що маленька», – говорила збоку біля мене жінка, яка ледве могла повернутися на бік, певно, чоловік сказав, що добре, бо раптом на її очах забриніли сльози
Мій теж сказав, що я сама себе до такого стану довела, то він не буде до мене через пів міста їздити: – Добре, що мати моя прийшла та
Я була дуже молода, коли те все зі мною сталося, не думала, що його дружина аж таку бучу підніме, добре, що хоч хресна моя допомогла з села втекти, бо й не знаю, щоб було зі мною
Федір був бабієм на цілий район, мало хто йому міг відмовити, а я що – тільки після училища комерційного стала продавати в місцевому магазині. От він туди й
Віктор Петрович так собі спокійно наказав видрукувати запрошення на його весілля, наче й нічого не було між нами, наче я не кинула йому до ніг свій двадцятирічний шлюб, наче це якийсь жарт.
Я очима кліпала, а він і бровою не повів, мені навіть здалося, що він насолоджується моєю реакцією. Не можу сказати коли точно це почалося, бо я працюю з
Та не думаю я, що все так би склалося, якби Марина так на мене звисока не подивилася. Здавалося б, що тобі до мене і чи я розлучена і як мої справи, живи собі та тішся чоловіком. Так ні, буде очі закочувати і ротом кривити, як мене побачила, що я привіталася з Михайлом
Давно між нами була любов, а тепер я просто ввічливо кивнула, адже я давно вдома не була і рада кожному знайомому обличчі, аж тут вона скривилася і до
В той момент мені здавалося, що світ завалився, що я втрачаю все найцінніше, що є у моєму житті – мою доньку, хоч вона просто сказала: «Мамо, я їду з хлопцем у похід в гори, там велика компанія, будемо жити в палатках…».
Вона так захоплено говорила, а я не могла повірити, що вона виросла, адже ще вчора питала у мене дозволу на все, а тепер я їй не потрібна, вона
Прийшла до мене сусідка наче поспівчувати, а в самої аж вуха настовбурчилися, мов та лійка скрутилися аби я в них лила свої жалі, що таке в моїй родині сталося та волосся на собі микала, бо ж як тепер жити маю
– А що тут такого, – відказала я їй, – всяке в житті буває, не перша моя донька і не остання. – Так, так, то тепер така молодь
Свекруха вмить зблідла, де й ділася її самовдоволена посмішка. Вона думала, що я все та ж жінка, яка стала у неї на порозі десять років тому, так був у мене секрет, але й її я знаю, то зараз настав час вирішити, як ми будемо жити далі
Як і кожна свекруха, моя була переконана в тому, що її синочок вартий кращої, бо що я там на тій роботі працюю, та прибираю, перу, готую і піклуюся
Я справді виграла в життєву лотерею – чоловік багатий, гарна і живу нічим не турбуючись, бо знала дуже простий рецепт, який мама моя передала. Вірніше, я на її прикладі розуміла, як чинити не правильно.
Моя мама з тих жінок, які все тягнуть на собі і ще й про чоловіка не забувають. Вона працювала хоч і не на високооплачуваній роботі, але мала середню
Донька певно й забула, як тоді пожартувала недоречно, але як Бог зробив, що кожне її слово збулося, але не принесло їй щастя. Гарна моя була Юля, мов з картинки, я їй завжди ниточку зав’язувала червону, але не чужі люди її зурочили, а сама вона свою долю сотворила
Як могли такі дві різні сестри вдатися – одному Богу відомо. Старша Віра – розумна і спокійна, але вся в батька, наче мав бути хлопчик, але потім Бог
Я й досі не знаю, що керувало моєю матір’ю, хоч сама вже маю онуків, бо те, як вона мені в житті нарадила не лізло ні в які ворота. Я спочатку думала, що вона мене просто хотіла з рук спихнути, але є у мене підозра, що вона просто не хотіла мені щастя
Я росла з двома сестрами і одним братом в невеликому селі, всі наші працювали в колгоспі, діти вчилися до восьмого класу, а там хто заміж, а хто в

You cannot copy content of this page