Аня почала мені скаржитися на Сергія. Спочатку це були дрібниці: то він не допоміг з дітьми, то не встиг щось купити в магазині. Я звикла до таких розмов — подруги часто діляться буденними проблемами. Я слухала її, кивала головою, намагалася підтримати, хоча в глибині душі завжди було дивно чути це. Адже йшлося про мого брата
Мені було непросто звикнути до думки, що мій брат Сергій одружився з моєю найкращою подругою, Анею. Вони були разом вже понад десять років, і, здавалося, все у них
В той день я втратила коханого, але знайшла вірну подругу, ми й досі дружимо і зі сміхом згадуємо той день. А починався він, як поганенька історія: хтось відкриває двері, я думаю, що то Володя, аж тут якась жінка і з претензіями, чого я не плачу за квартиру. А далі таке почалося
Тоді мені було тридцять вісім років, я працювала в сільському магазині і приходила до себе після важкого розлучення. Чоловік знайшов іншу, а я приїхала до батьків в село.
Знаю я, чого з самого початку зятя незлюбила, адже вже з таким гарним хлопцем моя Ліля зустрічалася, а тепер буде вічно на виплати працювати. Так я собі тоді думала, але життя мені такий урок дало, що й до цих пір не віриться, що я так могла помилятися
Отож, Ліля моя єдина донька, балували ми її з чоловіком, але вони була у нас добра, не зарозуміла, товариська. Ми вірили, що вона знайде такого ж хорошого хлопця
Я виконувала всі поради матері, але замість щасливого шлюбу отримувала казна-що. я не розуміла чому все так відбувається, адже мама говорила слушні речі, але від того любові та поваги від чоловіка не прибавлялося.
Це було багато років тому, коли ми тільки з моїм чоловіком одружилися і почали жити разом в квартирі його бабусі. Мама мені давала всілякі настанови щодо сімейного життя,
Вийшло дуже вже незручно і не хотіла я аби давня дружба між нами так скінчилася, але я не мала вибору, бо те, що Галя вчинила – то вже поза моїм терпінням
Отож, дружили ми з Галею по-сусідськи, жили двері в двері, вона часто приходила на свого чоловіка поскаржитися. – Вже роки з ним живу, а подяки – ніякої, –
Нарешті в моїй голові склався цей пазл, та загадка з дитинства після зізнання матері. Знаєте, я думала, що прийомна через материне ставлення до мене, але тепер розумію, що вона просто зберігала цю таємницю довгі роки. Але я вирішила відкрити її батькові
.У мене була звичайна родина: я, мама і тато. Ми жили у великому місті, бабусі і дідусі були далеко, тому мама займалася моїм вихованням сама. Мама не просто
Знаєте, я завжди їх садила за партою разом, так вже вони один одному пасували, що я вірила в те, що після закінчення школи їхня дитяча дружба переросте в кохання. І я помилилася і не помилилася водночас і ось чому
Віра дуже гарно вчилася в школі, завжди серйозна і відповідальна, а Роман верткий і непосидючий, не міг дочекатися перерви аби поганяти на вулиці. Я садила його на першу
– Навіщо ти даєш їм гроші? Вони самі вибрали таке життя!, – обурився мій чоловік, коли побачив, як я простягаю гроші безхатьку
– Може, самі, а, може, їх з хати виставила жінка, яку вони любили, а йти їм було нікуди от все й втратили. – Ні, так не буває. –
Вона прийшла до мене просити поради, адже через мого сина вона тепер з дитиною на вулиці, але й моєму синові вона вже теж не потрібна. Що я могла для неї зробити? Інколи найпростіше не бути в такій ситуації, то її й не починати, її ж ніхто до мого сина не тягнув
Хоча все почалося багато років тому і я думаю, якби вона тоді вчинила з моїм сином по-людськи, то жили б вони тепер собі щасливо кожен окремо, але ось
Я зателефонувала колишньому чоловікові, бо більше не було кому, але він вкотре сказав, що я просто пожинаю плоди свого виховання. «Це ти її такою виховала, тому сама давай собі раду – з мене досить». Так, я знаю, що помилилася, але ж що мені робити?
Я любила свою Аню понад усе на світі, вона росла мов маленька принцеса, на що тільки тицяла пальчиком, те у неї й було. Коли чоловік сварився від велетенської

You cannot copy content of this page