Я зателефонувала колишньому чоловікові, бо більше не було кому, але він вкотре сказав, що я просто пожинаю плоди свого виховання. «Це ти її такою виховала, тому сама давай собі раду – з мене досить». Так, я знаю, що помилилася, але ж що мені робити?
Я любила свою Аню понад усе на світі, вона росла мов маленька принцеса, на що тільки тицяла пальчиком, те у неї й було. Коли чоловік сварився від велетенської
Якось моя невістка подякувала мені за те, що я не лізла до них з сином у стосунки, мовляв, це подвиг з мого боку, бо от інші керують дорослими дітьми. А я лиш сумно усміхнулася
І сказала: – Просто я змалку отримала такий урок, що зареклася лізти до людей не лише зі повчаннями, але й з добрими намірами. – Що ж це могло
«Та що ви так руки заламуєте? Та затопила я вас лише трішечки, он злегка шпалерка відклеїлася, то я вам заплачу за клей», – казала мені сусідка, наче й правду казала, але як я в свої роки та туди полізу клеїти?
«Доньку попросите, а мені теж ніколи, я вам гроші даю», – відмахнулася сусідка і пішла. Як же я не хотіла телефонувати до доньки, хоч жила вона недалеко, можна
Сил моїх більше нема з бубном навколо зятя танцювати, повірити не можу, що це сталося з нашою родиною, що те, що з таким трудом будували та накопичували, тепер отак йде в нівощо. Донька наче все розуміє, але й далі продовжує нас з батьком за руки хапати та благати ще трохи потерпіти
Оте «ще трохи» мені вже в печінках сидить, адже з кожним таким випадком у нас лише онуки прибавляються і нічого не змінюється. Наша родина звичайна, живемо в невеликому
Я не знала, чому він знову тут. Він спав в іншій кімнаті, але відчуття було таке, наче ми знову родина, хоч і дуже крихка. Смішно, як таке може статися після всього, що ми пережили
Розлучилися ми з чоловіком через іншу. Не вважаю, що вона повністю винна, але клинці до чоловіка Дарина підбивала дуже активно, знаючи, що він одружений і має дитину. Ну,
Мало того, що свекруха мене з хати вижила, то тепер я ще й маю аліменти платити на дітей. Ні, вона мене не виганяла, так як то прийнято, прямо і відверто, вона ж віруюча, але зробила все можливе за роки нашого шлюбу аби сталося те, що сталося
Ще й сама така до мене прибігла: – Світланко, має когось Віктор, знаю, що це неприємно переживати. але ти маєш бути до всього готова. Я з тобою, я
Я вже була на восьмому місяці, коли наші з чоловіком стосунки почали змінюватися, і не на краще. Ми прожили разом сім років
У мене є донька від першого шлюбу, яку чоловік прийняв як свою. Спільних дітей у нас не було, бо я була зайнята кар’єрою, і ми обоє вирішили, що
Тепер я вже й сама вірю, що думки притягують людей, бо як інакше можна пояснити такий збіг? Я тридцять років не бачила цього чоловіка, а вартувало тоді про нього згадати, як от вже він переді мною. То що це?
Отож, приїхали ми на стару батьківську квартиру виносити меблі старі, бо нарешті знайшлися кошти на косметичний ремонт, але я вже наполягла, що якщо я сюди переїжджаю, а доньці
Я кожну секунду намагалася сама себе спинити, привести до тями, просила себе включити нарешті мозок, але все було марно, я влізла в роль зразково-показової нареченої в свої п’ятдесят три роки і ніякі сили мене звідти не могли випхати
Зустріч з Павлом для мене була тим останнім вагоном щастя в який я заскочила: гарний, веселий, з достатком і дорослими дітьми. Залицявся до мене так, що я почувалася
Я прийшла на церемонію лиш для того аби дізнатися чи залишив батько заповіт, та й як залишив, то таки хоч щось урвати від його статків
– Хоч так мені компенсує всі ті роки, що я жила в убогості, а сестра моя з братами розкошувала!, – казала я матері, а та схвально кивала головою.

You cannot copy content of this page