Якби я вам описала Марину, то хіба те, що вона мовчки тримала чоловіка за руку і її погладжувала. Все. А про Петра можу сказати те, що його таки треба було погладжувати, бо характер мав запальний, тому саме така мовчазна і покірна жінка йому й була потрібна. Але який мене сюрприз чекав
Марина і дітей своїх так само ростила в тиші і спокої, від них не чути було крику, вони навіть гралися якось мовчки, а як вже приходив чоловік з
Бог мене покарав ідеальною подругою, така, що щодня намальована, сивина зафарбована, діти – відмінники, чоловік все в родину і вона на роботі на гарному рахунку. Підеш до неї на життя жалітися, а вона очима скліпає і питає: «Як так можна жити, а от я…»
А після перерахунку її заслуг, то вже нема й мови про розраду і полегшення, несеш далі свого міха додому і ще й переконана, що в хорошої жінки все
Знаєте, я сина не виправдовую, але ж це теж не діло, дитину пристарати та потім сидіти в хаті, бо ти мене маєш забезпечувати. Ну, погуляв він з нею разок і що тепер все життя розплачуватися?
Та я так йому й сказала: «Синку, не журися, ми все зробимо». І ми з чоловіком слова свого дотримали, а як тепер син подав на аліменти, то чого
Сусід вже який день палив щось на городі, та я б і не пішла дивитися, що там, якби не так вже воно заносило мені у вікна.
– Миколо, та скільки можна ото палити? Та вже всі вспокоїлися з тим листям, а ти ще ні, – прийшла я до нього на город, а коли побачила,
Я така була закохана в Романа, що мірилом, хіба, може бути моє прагнення його вразити. Тож уявіть колишні двадцятиградусні морози і мене в тоненьких капронках, літньому платті і зверху коротка шубка, обов’язково розстібнута, ну й без шапки, саме собою зрозуміло.
Як бачите, любила я шалено і думала, що маю шанс на таке ж взаємне почуття. Мені б увагу звернути на те, що Роман мене проводжає добре закутаний, в
Я думала, що зловила Бога за бороду і лише сміялася, коли мої подруги мені казали, що варто подумати, перш ніж виходити за нього заміж. «Дівчата, заздріть мовчки», – щасливо сміялася я показуючи на пальці обручку
Мама мною пишалася: – Доню, ти вміло розпорядилася своєю красою, твій чоловік буде довіку тебе любити, адже різниця в двадцять років завжди на твою користь! Я тобою пишаюся!
Ольга була впевнена, що її зусилля приносять плоди. Чоловік Андрій, хоч і жартував іноді, що хотів би більше спонтанності у стосунках, здавався щасливим
Ольга прокидалася щодня в один і той же час — о шостій ранку. Цей момент вона називала своїм особистим «часом натхнення». Вона неквапливо заварювала каву, увімкнувши улюблену музику,
Коли таксі приїхало, вона дістала з сумки невеликий пакунок і сказала: “Це для тебе, дитинко, за твою доброту”. Я відмовлялася, але вона наполягала. Всередині був гарно вишитий рушник
У мене був звичайний день. Вранці, як завжди, випила каву, перевірила робочу пошту й вирушила у справах. Але з самого ранку щось ішло не так: розлилася кава, телефон
Коли дівчинка дістала свій гаманець, щоб заплатити за проїзд, стало зрозуміло, що грошей не вистачає
Зовсім нещодавно,  вже доволі холодним осіннім ранком, добираючись на роботу маршруткою, я звернула увагу на дівчинку років десяти, яка сіла поряд зі мною. Вона тримала в руках саморобний
Дорога додому з заробіток була довга, тому, коли до нас в потязі підсіла бабуся з онуком до Львова викликало у мене лиш роздратування. Уявила, як дитина буде не замовкати годинами, вимагати іграшку чи солодощі, капризувати через відсутність інтернету на модному гаджеті
Я сама маю вдома таких двоє, тому приготувалася до важкої дороги, проте моєму здивуванню не було меж, як і моїм висновкам. Жінка, що зайшла була старша за мене

You cannot copy content of this page