Скільки я часу не могла наважитися нарешті взяти речі і переїхати до сестри. Але ж ні, все чекала, коли діти виростуть, далі, коли закінчать навчання, далі, коли одружаться! Не знаю, що було б далі, якби я ще хоч день почекала, бо тоді б точно не сталося зі мною цієї історії, цієї зустрічі, яка так схожа на мою.
– Та кому ти треба, – це я чула все життя з Дмитром, бо й господиня з мене ніяка, мати посередня, а дружина, то наче стос колод на
Та як донька взагалі мені таке посміла сказати, коли я її від халепи врятувала, дала шанс на гарне життя, а тепер, як побачила, як колишній живе та до мене з претензіями. А було б чого, бо самі послухайте, скільки мені зусиль пішло на те аби доньку в люди вивести.
Хоч ми й з невеликого міста, але люди шановані, бо мій чоловік в міській раді завідує освітою, я роки пропрацювала бухгалтером і тому ми на доньку мали великі
«Багато пар розійшлося, але чи багато з них в нових стосунках щастя знайшли?», – отак мене спитала мама і я задумалася над тим, а що буде щастям для мене і доньок? Чи буде для мене щастям, коли чоловік піде з родини до нової дружини?
В п’ятдесят чоловік вкотре поїхав в санаторій оздоровитися і там знайшов нове кохання. Ходив весь окрилений, а я й не помічала, а потім наче мене осяяло – у
Але подумати лишень, що це була моя таємниця, а подруга найкраща все чоловікові розказала! Хіба я тому причина, що вона собі чоловіка знайти не може і це не через той похід до гадалки.
Ми з Олею дружили з дитинства і так само поступили вчитися в одне місто, жили в одній кімнаті і мали приблизно однакові мрії – вийти заміж за олігарха
Добре моя мама казала, але де я її слухати хотіла: «Ти будеш у всіх приказкою, тому не корч з себе бозна що!», але тоді мені видавалося, що всі мої мрії мають здійснитися і прекрасний принц має мене забрати з цього убогого дому в прекрасний трикімнатний палац.
Мама мене кликала то полоти, то копати, а я ховалася від неї на горищі і мріяла, мріяла, мріяла. Тоді вона й просила мене «бути попри люди, а не
Скажіть, може, то я чогось не розумію, бо я на своїх дітей маю розраховувати, а син отак вчинив, що не знаю як і бути.
Син мій женився в іншу область, там вчився і сподобав собі дівчину, тому й лишився жити. Бачила я його лише на великі свята і пару разів привозив онуків
Я просто поставила дітям два запитання, на які вони не змогли відповісти, тому й не будуть мати від мене ніякого спадку. Запитання були дуже прості, повірте, без вищої математики, але мої любі діти не потупили очей. І ось, що я їх спитала:
– Діти, а чому ви мене до себе в гості не кликали останні роки? А інше запитання, воно було мені найприкріше, але я маю вам розповісти, як я
Мене нічого не насторожувало в поведінці коханого – ні те, як він відгукувався про жінку і дітей, ні те, що завів зі мною стосунки, але вже потім одне не давало мені спокою. Може, скажете, що так і мало бути, але я іншої думки.
Те, що Мирон одружений для мене нічого не означало, бо в моєму віці вже всі навколо одружені і то роки, а йому лише сорок один, двоє дітей і
Тоді вже мені стало зрозуміло, чому мій дорогий чоловік так себе вів вдома, звичайно, що я з цією жінкою не зрівняюся, але, перепрошую, й біля неї чоловік відповідний, що аж очей відвести не можна
Я вже дванадцять років сиділа вдома з дітьми і геть на себе махнула рукою, бо одна зарплата чоловіка не могла покрити того, як я хотіла виглядати, а діти
Двадцять років тому я піддалася емоціям і дуже підвела свою найкращу подругу. Якби мені теперішній розум, то я б ніколи так не вчинила, але тоді я вважала, що просто чиню справедливо
Ми з Танею були нерозлийвода від садочку до інституту, навіть наші родини були однакові, так само мало достатку і багато байдужості і ми вголос мріяли про те, щоб

You cannot copy content of this page