nat

Насті виповнилося п’ятдесят три роки і вона вирішила, що хоче жити сама. – Щоб ніхто не просто не говорив, а поруч і не дихав, щоб прийти в порожню

– Мамо, в твої роки отак чинити – це геть нерозумно! Вертайся!, – казали всі в один голос. Я б вернулася, справді, адже в людини нема нічого кращого

Ми переїхали в цю квартиру недавно, ну рік, не більше, тільки облаштувалися, як вже до нас зі знайомствами сусіди пішли. То солі позичити, то картоплі, то помогти щось

Але мій чоловік мені спокою не дає – треба в усьому зізнатися. – Я ні в чому не винна, щоб у чомусь зізнаватися, – кажу я на те,

Я чомусь знала, що Євген буде чудовим чоловіком та батьком, от була впевнена, що він буде за мене горою, що любитиме все життя, що цінуватиме і буде вдячний

Якби ж вона знала, що буде далі. Я погодилася і стала з нетерпінням чекати, коли це все скінчиться аби піти на випускний разом з усіма. Далі я поїхала

Те сватання було не з тих, коли спочатку люди один одному не подобаються, а потім все життя дружать, навпаки. Отож, у нас з чоловіком єдиний син – Михайло.

Так сталося у мене з донькою, а я лиш їй добра хотіла… Я живу в невеличкій квартирі, двокімнатна в затишному районі, проте, це старі п’ятиповерхівки, тут переважно вже

І щоб все по-дорослому, щоб діти до тридцяти, квартира своя до тридцяти двох, а в тридцять три робити кар’єру і до сорока стати якоюсь шишкою. Господи, тепер перекладаю

– А як же дитина, – тільки й пробелькотіла я. – А звідки я знаю, що то моя?, – зареготав хлопчина. Як багато ми тоді не знали: він,