Головна

nat

“Іро, ну ти ж знову зносила чергову пару кросівок, так?” — засміявся Ростислав, поглядаючи на мене. “Тобі взуття недокупишся! Ходиш дуже неакуратно, підошву вічно обдираєш. Це ж треба так на все наступати!”
Історії з життя 0
Цих вихідних ми з Ростиславом були в гостях у наших друзів. Звичайні такі зустрічі: чай, смаколики, розмови про все на світі. Та цього разу темою розмови стало взуття.
Не знаю чи була б щаслива з Олегом, але його мати доклала усіх зусиль аби цього не сталося. Чомусь їй, киянці, стало дуже принциповим, аби не приписати у своїй квартирі провінціалку, тобто мене. І от що з того вийшло
Історії з життя 0
Я родом з невеликого села, хоч і столичного регіону, поїхала вчитися в Київ і там залишилася працювати. знімала з дівчатами квартиру і працювала. на роботі познайомилася з Олегом
Я опинилася в такій дивній ситуації, що спочатку я навіть не зрозуміла, що відбувається, бо наче якийсь перемикач вимкнули і я вже й не знаю, ні як мене звати, ні де я живу. А що робити – не розумію. Я навіть не можу сформулювати, що ж зі мною сталося, щоб когось попросити про допомогу
Історії з життя 0
І в такому стані я сіла на лавочку і наче та риба хапала повітря ротом. Люди проходили повз і не звертали на мене уваги. Вже темніло. А я
Я не змогла синові пояснити, чому його чергове прохання про допомогу я відхилила. Може, варто було б сказати, що я й так йому багато допомагаю, але він би не почув. Та й я сама собі не можу пояснити, чому так вперлася, адже до того я віддала синові своє життя і мрії, а тут стара дача
Історії з життя 0
Мені сімдесят вісім років, синові вже сорок вісім, він єдина мені рідна людина, яка залишилася і я все життя жила заради нього. Молодою дівчиною я вийшла заміж за
Я дар мови втратила від такої відповіді невістки. Перепрошую, але що їй ще не вистачає? Чи вона не має де жити, чи вона не має в чому свою персону возити, чи вона не має за що відпочити, то чому такі слова на мою дитину?
Історії з життя 0
Я вже роки в Італії, як поїхала з кумою, то й вертатися не хочу вже. А що я в Україні не бачила? Єдине море, де я засмагала, то
Прийшла колишня мого чоловіка до нас по сина, а я як її побачила, то дар мови втратила. Ні, я знала, що вона гарна і все таке, але те, що постало у мене перед очима було вище всіх очікувань
Історії з життя 0
Перша дружина мого чоловіка була красунею і кохання у них було таке, що й в серіалах не побачиш, почуття вирували і посуд дзвенів. Галя піднімала чорну брову і
Взявся мені чоловік колишній телефонувати, як тільки хильне, а я й раденька, що він телефонує, бо з самого початку й не знала, як його забути
Історії з життя 0
Все чекала, що в родину повернеться, адже двадцять шість років разом прожили, діти спільні і онучка маленька. А він отак вчинив. Знаєте, бідного чоловіка ніхто не хоче, а
І ще подруги називаються! Як хіхікати з мене, що мене такий кавалер чекає, то одне, а, тепер перед тим же кавалером не знають як і стелитися та мене посувають!
Історії з життя 0
Я працюю в придорожньому кафе, з відвідувачів водії вантажівок та туристи, роботи завжди багато, тому й стомлююся я дуже, а ще на кухні в парах і спеці, то
Щось нам з Олегом не дозволяло бути разом, я не знаю, що то було, але нам і добре разом, і поговорити було про що, але ввесь час якісь дрібниці нас розлучали
Історії з життя 0
Коли ми тільки познайомилися, то були наче друзі, разом нам було добре, але хотілося якихось яскравіших почуттів, принаймні, мені, то точно. Саме тому я закрутила стосунки зі старшокурсником.
Доньки приїхали мене совістити: «Мамо, ти через якісь вазони пішла від тата? Та ви разом сорок років! Подумай, що ти робиш». Як їм пояснити, що справа не в вазонах, а в відношенні?
Історії з життя 0
Ми справді з чоловіком разом сорок років і з кожним роком я бачу, що він веде себе як вередлива дитина. – А біля кого будеш ходити, як діти

You cannot copy content of this page