Мама мені сказала: «Я жалкую, що тоді дарувала тобі подарунки замість батька, що не сказала одразу, що то за субчик, бо тепер ти б отак не вчинила!». Я задумалася.
Батько знайшов нас недавно, йому вже сімдесят сім років і він не має ні де жити, ні не має людей, які б про нього піклувалися. Переді мною стояв
Зійшлися ми з Миколою без великої любові, але з необхідності: він удівець, я роки розлучена, діти дорослі, а жити з кимось треба. Не буду казати, що власна хата не була основним чинником для того аби я переїхала до Миколи. Знаєте, жити з донькою і зятем та бути їм за служницю мені вже набридло і я ладна була піти на край світу, лиш би жити окремо.
А тут Микола на роботі до мене підходить і каже: – Віро, треба поговорити. Ти знаєш, що нема Ліди моєї вже два роки, діти не приїжджають, а будинок
Мені всі невістчині родичі телефон обривали, що я наслухалася про свою дитину, що й сама повірила, що Максим міг таке зробити. А сам він просто мовчить – жінка пішла від нього, а той мовчить.
Якби не кума Ліда, то не знаю, що би було далі, але я вже їм того не попустила. Знаєте, коли Максим взяв собі жінку з дитиною, то я
Може, то й заздрість, але я своє життя порівнюю з іншими і розумію, що нема мені на схилі літ, кому води подати і то в прямому розумінні слова, бо так мені до хати син воду й не провів. Все зайнятий дуже і як почну його просити, то ще й огризається
– В мене роботи купа, а ви тут зі своєю водою, так, ніби вам там басейн треба наливати! Не можете собі пів відра води в хату принести? В
Подруга образилася, що вона для мене старалася, влаштовувала моє особисте щастя, а я їй отак віддячила. Але справа в тому, що ця ситуація дала мені не так поглянути на жениха, як на свою подругу
Я вже рік як вдова і моя подруга почала мені говорити, що пора думати про майбутнє: – Ніно, тобі п’ятдесят і попереду половина життя і треба його прожити
Донечці вже сім місяців, і жодного дня чоловік з нами вдома не пробув за цей час
У шлюбі. Позаду 6 років безуспішних спроб стати батьками. У результаті у нас все ж народилася довгоочікувана донечка. Всі ці роки з чоловіком у нас були хороші стосунки,
Думаю, що й кожній родині є така далека родичка, яка має якісь статки і всі бажають аби ті статки належали їм. У нас в ролі такого родича одинокий холостяк Сергій. Він геть безнадійний: робити не хоче, надіється лише на родичів, які його годують час від часу та переманюють аби він їм віддав свою велику трикімнатну квартиру.
Справа в тому, що йому вже сорок п’ять років і його батьки його надто любили та опікали. При тому, що він цілком здоровий чоловік, але над ним так
Може, я й вчинила не правильно, але ж я не хочу такої долі для свого сина – ростити двох чужих дітей! Так, я любила Настиних дітей, але ж є різниця!
Я вже сама себе картаю, що якби не зійшлася з тією родиною, то ніколи б мій син не зустрів ту Настю і не вирішив одружитися. А у неї
Мені здається, що ті слова донька майже прошепотіла, але ми з чоловіком просто оглухли. В моїй голові просто дзвеніло і не знаю скільки б часу я отак стояла, бо думки не було жодної, що робити далі.
Звичайно, що не такого очікуєш від дитини почути, тим більше, що я ж її попереджала, що хлопці в гуртожитку не мають стримання, а вона має бути пильна. –
Таке закрутилося, що й сама не можу зрозуміти, а сестра ще з себе ображену корчить – сама заварила кашу, а я вина!
Я з багатодітної родини старша донька, тому з превеликою радістю дременула вчитися в шістнадцять років і вже в село вертися не збиралася. Розумієте, у нас в селі рідко

You cannot copy content of this page