Я звикла була так жити з чоловіком, в цьому трикутнику, хоч не раз говорила аби він вибрав родину, але ні. Жила заради дітей, поки все так склалося, що я прозріла і лиш шкодувала про одне – що не зробила цього раніше.
Толика я любила і заміж за нього виходила радо, у нас з’явилося двоє діток, дві донечки і такий-сякий достаток. Я вам не можу сказати, коли це все почалося,
А як я могла інакше подумати, коли все складалося так, що не подруга мені Віта, хоч і дружимо понад двадцять років. Вона не враховує того, що я пережила, які думки в голову лізли, скільки ночей я не спала…
Ні, затялася і каже, що все, по дружбі, бо я чоловіка вибрала. Ми з Вітою вже понад двадцять років працюємо на одному підприємстві і я її виручаю, а
Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже й Олена встигла сказати
Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже й Олена встигла сказати: – То ти на шиї тягнеш дармоїда онука і невістку?
Я не знаю, чому сусідка сердиться на мене, адже то не я до неї телефонувала, а вона до мене. Ну й розказала я їй, як там у неї господарка ведеться, а що? Правду казала, а не як вона то собі хотіла почути. А тепер, я їй гроші заробити не дала.
Моя сусідка така, що їй пів світу замало, а цілого забагато. Цілий рік вона вчить дітей християнській етиці та прислуговує в церкві як сестриця, а потім на канікули
В той період я була переконана, що в досягненні мети всі засоби хороші та й яка мені Мар’яна суперниця? Але що я не робила, як біля Олексія не крутилася, але він на мене нуль уваги. Тоді я й вчинила так і за це тепер розплачуюся.
Молодість, на неї все можна спихнути, всі помилки виправдати, але шкода, що ті помилки йдуть за тобою. Так сталося й зі мною, полюбила я хлопця, а він полюбив
– Та кому ти треба з двома дітьми, – казав мені чоловік, коли я вкотре була невдоволена відсутністю зарплати і пізнім приходом.
Коли я ще була молода, то думала, що й справді, кому я така треба? Ні роботи, ні талії, добре, що мій ненаглядний Тарас робить мені таку милість і
Поштарка дала мені в руки газету, а тоді й листа і хитро усміхнулася. Я здивувалася, хто б то міг бути. Адже у мене нема далеких родичів, та й хто тепер листи пише, але, коли побачила адресата, то зблідла. Таку й застав мене Іван, коли зайшов до хати, він був хмурий і все вже знав
– Що будеш робити, – спитав він мене. А я й не знала, що робити, як і тоді, сорок років тому… Писав мені Петро з служби дуже гарні
Мама мене вчила, що жінка має вийти заміж і бути берегинею, тому я так успішно закинула своє захоплення і радо вийшла заміж.
Але, що робити далі, мама тільки туманно сказала – притиратися характерами. Я бачила, які стосунки в мене в родині, тому вважала, що зваривши борщ і виправши в тазу
Такого я натворила, що мало онука не втратила, геть забула, що я не мама, хоча мій план мав успіх, але Надія виявилася справжньою мамою і я рада, що помилилася в ній.
Я не вважала, що мій Денис пара Надії, бо вона була дуже гарна, розумна, а мій син звичайний роботяга, як не на будові, то на розвозі. Дуже вже
Та я просто мусила подивитися на кого мене той святенник проміняв! Як до мене, то ні-ні, бо лиш дружини не стало, що люди подумають. А тут навіть на чуже село поперся, лиш би не говорили
Дивлюся, а вони за ручку, немов ті голубки. Я сама не своя стояла. А ви б так не почувалися, якби рік часу на нього витратили, а тут такий

You cannot copy content of this page