Прибігла та до мене: «Моїми руками собі щастя принесла! Якби знала, що так буде, то б тебе й не запрошувала на зустріч!». А я тільки руками сплеснула, бо в людини така натура, а я винна?
У нас обласний центр, тому тут можна людину роки не бачити і так я умудрилася своїх однокласників не бачити тридцять років і щасливо собі жила. Про щасливо трохи
Я зазвичай в спеку виходжу на вулицю в тіньок, бо вдома неможливо сидіти – сонячна сторона, нема ніякого спасу. А так і на людей подивлюся, словом перекинуся, новини дізнаюся. Все не в хаті сидіти перед телевізором
Ось мій сусід Володя вернувся з роботи і вітається та оком позирає чи нема де молодої сусідки. Знаю його змалку, завжди таким був, все десь шукав пригод на
Я завжди думала, ким же треба бути аби покинути мою неймовірно чудову маму? Моя уява малювала з батька не вельми хорошу людину, який же було моє здивування, коли через роки я стала на його порозі
Все життя ми з мамою жили одні, вона працювала для того аби поставити мене на ноги. Мої перші питання про батька були нею сприйняті спокійно і вона казала,
Мама мною незадоволена і відсилає назад до чоловіка, але сил моїх вже нема, а вона й каже: «Ти хитро вчинила, що пішла, він зараз зрозуміє, що ти для нього означаєш. Тут головне аби ти не затягнула з поверненням»
А я не знаю, що й робити, бо чоловік у мене хірург, є достаток, але є й нюанси. Вадим був моїм наставником на інтернатурі, гарний, розумний і неодружений.
Чоловік завжди дуже прискіпливо ставився до доньки, я хотіла вірити, що це його така риса поведінки і що він нічого не знає. Тому радо їхала далеко від рідного дому, думаючи, що все поховає час
Олексія я вибрала сама, перша запропонувала зустрічатися і сказала, що при надії. він не став відпиратися і ми одружилися. поїхали жити до його батьків в іншу область. Свекри
Коли ми тільки дівочили, то я сама була певна, що перша вискочу заміж, матиму вірного чоловіка і діток, буду жити довго і щасливо, а моя звичайненька подруга так і заживе самотою та буде до мене приходити няньчити діток. Але доля все по-своєму зробила
Наталя вискочила заміж в двадцять один рік і у неї з чоловіком було саме те кохання, про яке пишуть у книжках – очі у них горіли, коли дивилися
Коли онук не хотів зі мною по телефону говорити, то я розуміла, що дитина зайнята, але, коли на сорокаріччі сина дитина мені таке в очі сказала, що мені лице лупилося, то я вже тоді остаточно зрозуміла, звідки ростуть ноги
Мені шістдесят п’ять років і я вернулася в Україну з заробітків з Італії, думаю, що досить з мене двадцять років працювати, а пора й відпочити на заслуженому відпочинку.
Я одразу розуміла, що вона не пара моєму Ігорю, а, коли мова про бабусину квартиру зайшла, то й поготів. Єдиним було питання – коли син мій зрозуміє, що не пара вони?
Обрав син мій таку красуню, що я диву дивувалася, як вона його, просто хлопця, та до себе підпустила. Мало того, що дівчина гарна, то ще й розумна –
Чоловік слушно зауважив, але не про ту частину, що в Насті око заздрісне, а в тій, де я б мала справді за сина з невісткою заступитися, а я цього не зробила
«Навіть не думай їй свої рецепти передавати, бо я й надалі хоч смачно їсти, а після неї, мов обрізає все везіння» – й далі бубнів чоловік. Він не
Подруга годину виливала душу, що чоловік когось має, ледве за нею зачинилися двері, як набрала Толика: «Не переживай, все йде за планом, я Ольгу переконала, що треба робити»
Так, красива моя подруга дуже, але ж розум – не її сильна сторона, тому й треба було мені вчинити так. Ми з Ольгою здружилися в інституті і всі

You cannot copy content of this page