Не знаю чи то в усіх родинах таке, але у моїй – головні гості. Тому на столі має бути все і з надлишком, а подарунки чисто символічні – салатниця з «Копійочки» чи набір рушників для кухні, бо ж головне, увага.
А чому так – правильно, бо ми ж економимо і святкуємо вдома, а якби в ресторані, то так, вже тоді б був справжній подарунок. – Навіщо кудись йти,
Як тільки я зрозуміла, що задумала моя донька, то я вже вирішила напевно – від сина не відходитиму ні на крок, бо хоч я й невістку свою не дуже жалую, але сім’я має бути сім’я.
Певно, почати треба з того, що між моїми дітьми нема аж такої прихильності, як то буває. Чи то через те, що то хлопчик і дівчинка, чи характери такі
Я ніколи не думала, що так буду синових дівчат оцінювати. Таке враження, що в мені сидить прадавня свекруха, яка не керується моїм розумом і знає лиш одне – для нашого хлопчика всі вони не підходять. Але випадок на роботі змінив і примирив мене з вибором сина, бо невістки з дитиною хто хоче?
Так сталося, що я виховувала Ромчика сама, ні чоловік був, але він в ці процеси взагалі не включався і якось так було, що и з дитиною – окремо,
Ходив до мене Михайло вже пів року і я надіялася, що вже пора нам і сходитися, бо дві пенсії таки краще, ніж одна. В цьому плані Михайло жених завидний, бо у нього пенсія п’ять тисяч, а у мене ледве три. Але я вважаю, що ми обоє мали б з такого життя вигоду, бо я жінка гарна і «господиня гарна я»
І ось натякає мені Михайло на серйозну розмову, а я вже вся аж стрепенулася – буде переїжджати до мене, бо у мене своя хата, діти оженилися на сторону,
Я відкрила оббиті дерматином двері і поставила валізи через поріг. Пройшло п’ятнадцять років, а ця квартира не змінилася ні на краплю
Вона, наче чорна діра засмоктувала мої гроші і мої старання. Може, й справді, тут щось пороблено? З кожним кроком по квартирі, яку я так хотіла покинути, змінити, переробити,
З цієї історії я винесла такий висновок – таке треба просто перечекати, знайти в собі сили і стриматися з порадами і з «я казала». Це дуже важко було зробити і ви зараз зрозумієте чому я не могла нічого вдіяти, коли моя донька закохалася.
Ростила я донечку з чоловіком в звичайній родині, ми не багачі, ще маємо сина старшого живемо у будинку з батьками чоловіка. ми зробили другий поверх зі звичайної хати
Ми з чоловіком разом вже тридцять років разом і я вже так до нього звикла, що не маю й стриму, та чесно кажу, як є. Не звертаю уваги, як я ходжу перед ним, бо вже куди діватися нам? Але моя мама таке мені заявила, що я дуже задумалася над тим, а як мене чоловік бачить.
Моїй мамі вже вісімдесят три роки і вона живе окремо від нас, я її навідую двічі в тиждень, щоб і їсти щось купити і лад в хаті навести.
В моєму майбутньому чоловікові мене підкорила його увага і любов до матері. Кажуть, як чоловік ставиться до матері, то так він і буде ставитися до дружини і донечки
І те, що я бачила мені дуже подобалося – він їй щодня телефонував, не скупився на завіряння в любові, випитував як її самопочуття, коли ж вертався з якогось
В свої тридцять я мала все і навіть більше, про що мріє жінка – коханий чоловік двоє чудових діток і власна квартира. Бабусі і дідусі з обох сторін дітей няньчать і грошима допомагають, на вихідні дітей забирають, що ми можемо з чоловіком побути удвох. Що ще хотіти?
Але виявилося, що мій чоловік був невдоволений таким життям і для повного щастя йому не вистачало моєї найкращої подруги. Як в типовому кіно все відбулося – я несподівано
Я не сподівалася багато від чоловіка, знала, що він мене не любить, але він перейшов навіть межу мого безмежного терпіння. Я пробачала йому неуважність і нелюбов, але це вже вибачити не змогла.
Це правда – я намагалася вгодити Степану, аби він мене оцінив та взяв заміж. – Де твоя гордість, – питали мене мама й тато, а я не знала

You cannot copy content of this page