Що не кажіть, але я долею доньки журюся. Не хотіла я від неї багато, але видно й того не матиму. Не вийшло з неї ні вченої, ні робітниці шустрої, сидить коло мене та лиш в серіалах та телефоні і солоденьким в тарілці.
А я ж лише їй казала, що вона має заміж вийти, а навчання – то пусте. Чи мало тепер отих її однокласниць вчених сидять вдома та дітей бавлять?
Я вже не знаю, які слова знайти і доньку переконати, що вона не правильно мислить, а вона вперлася і все. Каже, що зараз така ситуація з чоловіками, як колись за давніх часів – вивелися
Я такого не розумію, бо у нас в класі, наприклад, було менше хлопців, ніж дівчат, але з класу всі дівчата вийшли заміж і всі мають дітей, а тут
Я її віддала назад в дитбудинок, адже вона мені була непотрібна. Це була лише часткова правда, бо я просто втомилася від того, що твою любов не приймають.
Мені було сорок років, коли я наважилася усиновити дівчинку, Юля мені одразу нагадала мене в дитинстві, схожі риси, а сама вона була гарна, тільки не усміхалася. – Ви
Може, й не гоже так казати, але мене моя мати з кожним роком дратує все більше і більше, особливо, коли батька не стало. Знаєте, може, коли вона була юна і кліпала безпомічно очима, то це якось діяло на чоловіків, але, коли тобі сімдесят і ти знову загубила ключі і так само безпомічно кліпаєш очима – то вже не той ефект.
Мама все життя була така – ніжна і безпомічна, а тато, мов той рицар, вирішував за неї всі її проблеми. Бабуся їй в очі казала, що вона просто
Я думаю, що не вперше почула і цей тон, і такі слова від дитини, і чоловіка. Я чомусь просто не звертала уваги, а тут почула
– Що? Ще нема вечері? Ти чим там взагалі на кухні займаєшся? Я голодний!, – аж розчервонівся син. – Знову як завжди?, – на кухню зайшов чоловік і
Чужими руками не лише жар легко загрібати, але й добро робити. Свекруха моя тепер ходить і мало німб над головою не протирає, але й слова не скаже, що ж сталося насправді.
Я не можу мати дітей, отакий мені сюрприз підкинула природа і спільні десять років безуспішних старань ні до чого не привели. Свекруха не упускала нагоди мені розповісти, що
Таке я з чоловіком мала, що сміхи збирають! Знаєте, хотів мене за сорок років шлюбу перехитрити та сам себе й одурив
Каже: «Ой, ти сама їдь на ту дачу. А мені щось диски повискакували, то я побуду дома». Та я ще з хати не вийшла, як він вже в
Привела донька до нас зятя, от викапаний приймак, без кола і двора, навіть, без батька й матері. Я була просто вражена, адже не все на карі очі дивитися, бо чоловік щось має мати за душею, а то студенти побралися і вже нам з чоловіком на голову
Я не упускала жодної нагоди аби доньці не нагадати. Що зять має бути нам вдячним, що у нашій хаті живе, смачно їсть та вчиться жити, як газда. –
Знаєте, це якось не дуже чесно по відношенню до мене, адже я Вадимові віддала п’ять років свого життя, своєї молодості, а тепер цим всім користається якась інша жінка!
Справа в тому, що я залишала Вадима з зарплатою у п’ять тисяч гривень і чітким розумінням, що він вже вище голови не скочить! Ні, я заміж виходила за
Я вийшла заміж за матусиного синочка і в усій красі відчула, що то таке. коли до тебе приходять без попередження, все критикують від того, що ти готуєш, до того чи є у тебе під ліжком павутина.
Подруги радили мені піти до свекрухи та показати як то виглядає, коли вона в чужій хаті на кожен недолік вказує. – Я прийшла до своєї, – каже подруга

You cannot copy content of this page