Всі рідні і далекі мали свою думку стосовно того, що у нас нема дітей з чоловіком. Бабусі були певні, що ми Богу не молимося, батьки в тому, що я або він «браковані», друзі, що то все дурниці і ми мало стараємося. А от думку про те, що нам робити ми один у одного не питали
Так, абсурд, але чи хоче він дітей чи не хоче, що я думаю – ми цю тему старанно оминали всі ці десять років. Ми були чомусь утверджені в
Не по добрій волі я вернулася до материного дому. Характер у моєї мами ніколи не був лагідним. Вона з тих людей, які на все реагують рівно, і на добре і на зле
Я розумію, що мама стомлювалася на роботі і по господарству, тепер це розумію, але все одно, невже так треба багато часу аби пригорнути до себе дитину і поцілувати?
Чим старшою я ставала, тим більше непорозуміння було між мною та мамою. Вона ввесь час казала мені, що я маю нарешті злізти з її шиї, а коли я збирала речі, то їй раптово ставало погано і я мала її глядіти
Такі гойдалки були для мене не новиною, адже вона так робила все життя з татом, а тепер і мною. Батько не витримав швидше і сказав, що йде. Думав,
Коли син відмовився мені допомагати грошима, то я одразу зрозуміла чиїх це рук справа. Я була така вражена, що замість рідних людей він вибирає чужу жінку, що просто не могла не довести справу до кінця і мені все вдалося.
Невістку свою Зіну я не любила, чого вже гріха таїти, але от від онучки була просто у захваті. Я з перших її днів біля неї, завжди залишалася, коли
Я доросла розумна жінка з освітою і гарним заробітком зачаровано спостерігала, як майбутня свекруха павою походжає по квартирі і кривиться
– Все б добре, – зробила висновок вона,- якби у тебе не було дитини. А на твій причіп мій син має працювати зранку до вечора? Тим більше, що
Мене виховувала мама сама і саме це зумовило все моє подальше життя. Думаю, що у нашій країні купа одиноких матерів, але не всі при тому говорять своїм дітям такі слова змалку
Що мама, що бабуся були переконані, що я не дитина, а хрест на маминому житті і вони говорили мені це в очі. – От якби тебе не було,
Свекруху свою я не любила і мамою ніколи не називала, бо не було за що. Мама – це та, яка віддає тобі тепло і ласку, хоче тобі якнайкращого та підтримує в усьому, а від своєї свекрухи я цього всього не бачила
Вона була завжди з такими міцно стуленими губами, що мені здавалося, вона спеціально тамує за ними слова, які з мене мокрого місця не залишать. Про ніяку підтримку з
Я зловила чоловіка на гарячому, але від таких аргументів навіть у мене в голові запаморочилося – може я дійсно не права і треба його пожаліти?
Скажу, що я жила в родині, де тато гуляв і, коли я була мала, то не розуміла, чому мама сумна чи тато не приходить додому, він був вічно
Через роки я дуже шкодувала, що тоді пішла з дому, хоч на той момент причина була дуже вагома. Потім моя злість підкріплювалася й тим, що не так вже мені й легко без батьків і сестри, а, отже, вони в цьому винні
Але вже наприкінці почала мене відвідувати думка, що й я вчинила не правильно по відношенню до себе, а не лише моя родина. І в моїй родині наймолодша донька
Я вже була одружена один раз і ніяких ілюзій щодо шлюбу не мала. Я попала в родину свекрухи, де виконувала роль служниці, хоч мені обіцяв чоловік роль коханої дружини
Дуже добре, що хоч дітей у нас не було і я дуже швидко зрозуміла, що таке мені зовсім не треба. Де я знайшла в собі сили в двадцять

You cannot copy content of this page