Негаразди сипалися на Поліну, як перестиглі грушки в їхнім саду від подуву вітру. Розлога груша, ніби навмисне намагалася гупнути своїми плодами на голови тих, хто проходив поблизу. Так і з молодою дівчиною – життя випробовували невдачами: вранці зламався у ванній кран – вмиватись прийшлось на кухні; в зимових чобітках розійшовся замок – перевзулась в осінні черевики; не встигла на маршрутку – мусила ловити таксі; запізнилася трішки на роботу – побачив начальник. Але це були тільки квіточки. Очевидно, темна смуга лише починалася, бо на роботі почалися розмови про скорочення кадрів
Поліна була наймолодшою співробітницею методичного кабінету відділу освіти, і вже готувала себе до можливого звільнення. Та вона й не дуже засмучувалася, бо мала кілька уроків географії в міській
Я помітила, що на нас почали сусідки криво дивитися, але пов’язала це з тим, що онуки переїхали і галасують до пізньої ночі. Але правда виявилася такою, що мені аж не віриться, що невістка на таке пішла
Ми з чоловіком живемо в двокімнатній квартирі в панельному будинку, пощастило ще колись отримати квартиру від заводу. Все життя ми збирали гроші на майбутнє, але вони в один
З самого малку я доньці казала, що вона виросте красунею і їй все в житті даватиметься легко. Я сама це знаю, бо вона пішла в мене красою. Мій чоловік до цих пір на мене працює практично, тільки на місяць за цілий рік приїжджає додому, а весь інший час по будовах, бо ж треба родину забезпечувати
– Ну, не розумієш ти математики і що? Ти гарна і тобі тієї математики в житті не треба буле, бо головне вийти заміж!, – казала я їй правду
Мамині губи тремтіли і я не знала, що їй сказати, бо я вдячна, що мама дала мені життя, але більше нічого до неї не відчувала
Думаю, що мама б ніколи мені не зізналася, бо я сама нічого не підозрювала всі ці роки, адже вона була моєю найкращою мамою у світі – разом шили
Я б і не дізналася, що в синовій родині відбувається, якби не зайшла тоді в магазин «на горі», як у нас кажуть. Я купую в іншому, а тут зійшла з автобуса і подумала, що піду до онуків та куплю щось їм. Аж тут мені продавчиня й каже: – А ваша Ліда планує коли віддати нам дві тисячі гривень?
– Які дві тисячі, – я аж зблідла. – Як які? Та вона вже в усіх магазинах і на машинах боргує, а потім в хаті ховається, коли ми
Єдиною моєю розрадою в сімейному житті була донечка. Чоловік тільки те й робив, що працював та приходив пізно, ледве ноги переступаючи. Працював він в будні і свята, і так само перебирав ледве ногами.
Син у нас з’явився першим, але якоїсь радості я не відчувала, бо з таким чоловіком нічого не хочеться і навіть дитина не радує. Так ми прожили десять років,
Я й досі вражена тим, що сталося, бо не розумію, чому чоловік так повівся після стількох років спільного життя! просто розірвати стосунки через зауваження?
Ми разом тридцять років і тільки недавно купили в селі невеликий будиночок, всього дві кімнати, але все мною вималюване, вичищене, вимите, випуцуване. Наші діти вже дорослі і роз’їхалися
Я з маленького містечка, де купити житло, то щось схоже на купити космічний корабель, бо зарплати маленькі, а ціни високі. Коли ми одружувалися з Романом, то мріяли лиш про одне – мати власну квартиру, хай не нову, але свою. Тоді будинків будувалося дуже мало і ми могли розраховувати лише на вторинне житло
Довго ми радилися з Романом, що ж нам робити, бо я дітей приводити на світ в орендованій квартирі не планувала. Тоді й виникла ідея аби ми разом поїхали
Мама дуже спокійно сприйняла звістку про те, що у мене не може бути дітей: – Це навіть чудова новина, – сказала вона,- я б сама хотіла таке мати, бо тільки через те, що твій батько наполіг, у нас з’явилася ти
Це щира правда і я це знала чи не з пелюшок. Тато дуже хотів дівчинку, а мама не хотіла більше мати дітей, адже вона вважала, що уже є
Ми з чоловіком одружені п’ятнадцять років і всі ці п’ятнадцять років моя свекруха мною незадоволена: її син худне і перепрацьовує, а я тільки росту в шир та запустила квартиру. І ось знову вона прийшла до нас зі своїми каструльками і контейнерами та почала розмову про те, що Кирило останнім часом дуже схуд
– Дитино, ти відколи собі на плечі висадив Марину, то ти ніколи смачно й не поїси. Ти подивися, що вона готує! Та таке псові не даси! А діти

You cannot copy content of this page