Дуже давно в житті мені трапився випадок, про який я згадувала в найскладніші моменти, він грів мені душу і серце. Наче було і все, така дурничка, хоч і дуже романтична, але вона викликала у мене усмішку і гріла душу.
Я, студентка медичного, перебігаю через дорогу на височенних підборах, спішу на побачення, і вже перед тротуаром загорається жовте, а я з усього маху розпластуюся на дорозі. Не встигаю
Коли мама остаточно здала, то він найняв сусідку аби за нею доглядала. – Тільки не кажіть їй скільки я вам плачу, – казав Роман, – Це більше, ніж її пенсія
«Гроші, гроші, а де їх взяти? Гроші, гроші – намалювати». Ця пісенька крутилася в Романа в голові мало не з дитинства. Йому тоді хотілося і новий велосипед, як
Такий дзвінок перевертає все життя, і того, хто дзвонить, і тому, кому дзвонять. Зять говорив. А я не могла повірити, що донька моя покинула піврічну дитину і поїхала геть
Моя Зорянка! Я назвала її так, щоб вона осявала все моє життя і поки була малою, то так і було. Моя радість і втіха. Ростила я її сама,
З’явився у нас на роботі новий співробітник і ми одразу зрозуміли, що нема чого йому очима моргати, бо він одружений. Тільки й мови було про його тещу, яка вона вередлива та влізлива.
– З самого ранку мені спокою не дає, все лазить по хаті, навіть серед ночі! Знаєте, всі подумали, що теща вже в такому віці, коли не все добре
Всі двадцять п’ять років спільного життя, чоловік мені казав, що гіршої людини за мене немає. Не так говорю, не так виглядаю, не так себе з ним поводжу. І одного чудесного дня я від нього пішла
Без шуму і крику, як то кажуть. Просто зібрала речі і пішла геть. Діти дорослі, вони зрозуміють, а я так більше жити не хочу. Мене стомило, що з
Такого виправдання від любаска я не очікувала. – Дружина знову при надії. Не дивився так, ти сама винна. Не хотіла зі мною зустрічатися.
Біднесенький. Як я тепер з цим маю жити? Я ж живу з думкою, що зустрічаюся з одруженим чоловіком, який обіцяє покинути дружину, коли підросте дитина. А тепер треба
Я успішно закривала очі на всі його інтрижки, але в той день «розбачити» просто не могла, бо зі мною поруч була колега
Зі мною сталася все та ж халепа, що стається з жінками, які все життя підпирають чоловіка, підпихають його на наступну сходинку, терплять всі роки негаразди і проблеми, і
Колишній чоловік мене і розсмішив, і вразив водночас. Невже після стількох років життя нарізно, він міг таке подумати?
Ми з Антоном розійшлися п’ять років тому через постійні його пригоди з іншими жінками. Як то часто буває, я була вся в дитині, в його потребах, а чоловік
Моя колишня невістка не дає мені спілкуватися з онучкою. Так, наче то я винна, що мій син так себе з нею вів. Я вважаю, що чоловік веде себе так, як йому дозволено себе вести
У нас звичайна родина, не скажу, що ми якісь дуже добрі чи дуже погані люди, звичайні. Я працювала в поліклініці, чоловік на будівництві, мали тільки одну дитину. Сина
– Як я спокійно маю жити, коли ти в мене така, – каже мені мій сімдесяти дев’ятирічний батько, – Як мене не стане, то мені навіть важко уявити, як ти будеш жити. Так, я не одружена і батько саме про це говорить
Але мені хочеться сказати йому зовсім інше, таке, що йому буде неприємно чути. Мені хочеться йому сказати, що я не вмію знаходити спільну мову з чоловіками, через нього.

You cannot copy content of this page