В голові все ще було, наче в тумані, я кілька днів не спала, все готувалася на поминки, щось купувала, кудись їхала і ні хвилинки спокою аби побути хоч кілька хвилин наодинці з мамою, востаннє потримати за руку
– Останнє прощання, – сказав священник, а я все не могла затримати її руку в своїй, бо ж черга з родичів сунула на мене. Вдома чоловік сказав: –
Я тримала в одній руці пилу, а в другій дрельку і голосно ревіла! Як це сталося? Чому замість моєї мрії я сама, своїми оцими руками, купила це
Мені сорок п’ять, середньої комплектації, навіть симпатична, коли висплюся. Звати Оксана, мати двох дітей, дружина Івана. Живемо ми в селі і за рахунок цього якось виживаємо, бо обоє
Думала, то й добре, нарешті з Сашею поїдемо в тур по замках Україною, зробимо собі подарунок до річниці. Але Саша зробив мені сюрприз перший. – Юль, вона при надії, від мене! Я не можу кинути таку маленьку дитину! Юль!
Легко відпустити чоловіка, до якого вже нічого не відчуваєш, але як відпустити коханого, рідну душу і свою другу половинку? Коли ти точно знаєш, що він любить лише тебе,
Мати його мене на похорон не пустила. – Це все через тебе! Якби не ти, то він був би серед нас!
Якщо чоловік не слухає вас, а слухає всіх, крім вас, то треба від нього йти і не оглядатися. Тоді, давно, я ще думала, що мене просто так сильно
Відколи платіжка за опалення почала сягати розміру моєї пенсії, я почала задумуватися над тим, щоб здавати одну кімнату в оренду. З кожним разом мій намір тільки утверджувався, особливо після розмов сусідки Валі, яка не могла нахвалитися, як їй пощастило з квартиранткою
– І гроші платить, і з села смачненьке привезе, і ще й комуналку порівну! Чим тобі не добавка до пенсії? – Але ж чужа людина у мене в
В двері подзвонили буквально за десять хвилин до мого виходу з квартири. Я вже подумала, що когось затопило чи що і відкрила двері. На порозі стояла жінка і її широка посмішка стала зніяковілою: – А Микола дома?
– Який Микола, – не зрозуміла я. – Потапенко… Звичайно, що я знала Миколу Потапенка, який місяць тому мене кинув, бо бачте, я вже сорокарічна жінка і він
Я б і не пригадала цей випадок, якби не подальша історія. Буквально на наступний день мого чоловіка не стало
Я роблю генеральне прибирання навесні і восени, перескладаю весь одяг, щось перу, щось провітрюю, а заразом і вже до іншого добираюся – серванти, штори, підлоги… Роботи багато і
Новина про те, що Віктора покинула дружина, мене застала на заробітках. Ну, я зраділа, що не все у нього тепер так чудово
Як то одне й те саме дратує в молодості, але стає перевагою в зрілому віці? Подумати лишень, що я покинула Віктора, бо він мені приносив шоколадки і завжди
Тоді Семен сказав, що у мене нема почуття гумору, але заміж за нього я, слава Богу, не вийшла. Життя показало, що я тоді зробила правильне рішення
Це було сорок років тому, час дефіциту і блату. Чого я так пам’ятаю? Бо по блату купила парфуми, дорогі французькі… Віддала за них всю зарплату і ще й
Мені певно на воротях треба вивісити плакат «Люди не міняються!», щоб оті невістки перестали до мого сина ходити і губи на мене дути, що я їм не такого чоловіка виховала.
Перепрошую, але я виховувала, як вміла і могла, а що він в батька свого пішов, бо приклад мав такий перед очима – то що я зроблю? Вдався мій

You cannot copy content of this page