Ця новина мене просто підкосила. Але хто? Отой Андрій! Господи, та то просто не може бути аби було правдою. Я не вірю.
Ну не може отой типу «програміст», якого я вважала не просто скупим, а скнарою, який перевершив мультяшного Скруджа Мак-Дака! В розтягнутому светрі, який я бачила вперше п’ять років
Про мою матір говорили всяке, найлагідніше, що вона просто безтолкова. В наш час її б назвали емансипованою, бо вона шукала жіноче щастя і ніяк не могла знайти з нашим батьком. Тому й гуляла з іншими чоловіками, все надіялася, що хтось зробить її щасливою.
Такий побічний продукт, як діти, її якось не хвилював, хіба був аргументом, чому треба батька тримати при хаті. – Та хто піде на стільки дітей годувати? Де ж
Якось я заснула в шкарпетках. Ні, не змерзла, просто в мене були брудні ноги і замість того аби піти в ванну їх помити, я просто одягла шкарпетки і лягла в ліжко
Кажуть, що важко, коли не маєш підтримки, але я вам скажу більше, важко, коли не маєш підтримки від найрідніших! Родина – це місце, де мають давати крила, мають
Я могла її й не попереджати, але ж то чужа дитина і її мати б могла їй сказати – зупинися, не все так чарівно, як тобі в вуха щебечуть. Але що?- Що казала, що не казала, але вона все-таки піддалася і хай тепер на себе нарікає
То була моя підсобниця Марія, дівчина з сусіднього села, їй було недалеко до роботи, а гроші платили непогані на будівництві. А вона що – вона ріже, чистить, розкладає,
Як мені тоді серце не краялося? Як це дитину та на подвір’я не пустити? Бачте, тоді мій Сергійко для них був не до пари, не до пари багачам
Мій син любив Інну з дитинства. Я це бачила. Він міг годинами простояти біля її високих воріт і кликати: «Інно, Інно, ходи на річку», але у відповідь тільки:
Клянуся, що ніколи б такого не вчинила, якби не впала в остаточний і безповоротний відчай. Ох, як ви ніколи не сиділи на побаченні в сорок два роки, кажучи, що вам максимум тридцять п’ять, а ваш кавалер не крутив головою за молодими, то ви мене й не зрозумієте.
Я просто хочу родину, з чоловіком, який приходитиме на вечерю, обійматиме мене, цілуватиме наших діток, говоритиме, як смачно пахне. Далі буде тихий сімейний вечір за переглядом мультику з
Я вважала себе дуже щасливою жінкою, але… Якось мені подруга, червоніючи, зізналася, що до неї залицявся Семен. – Ти щось поплутала, – сказала їй я, – Він просто з тобою жартував
Напередодні весілля сина я не спала не лише через те, що купа роботи треба ще було доробити, але й через те, що поїхав він на парубочий вечір, а
Коли Дмитро й після третього року не приїхав додому, то вже Оксана не витримала і все йому розказала: – Зізнавайся, не тримай мене тут за бозна-що! Чого ти додому не їдеш? Вже все готово – квартира, ремонт, ми тут?
Не по-людськи якось це все виходить, ой не по-людськи… Як то так не хотіти нас лишити в спокої? Аж ні, причепилася, мов п’явка… А син мій молодший за
Вдома мене зустріла донечка Світланка та Василева спина, лампочка й далі кліпала в коридорі, а на кухні чимось неприємно пахло. – Тато смажив мені яйце!, – похвалилася донька
Сто п’ятдесят разів я хотіла піти від Василя, чесне слово… Господи, чому колись мені в ньому подобалася ця його здатність завжди бути поруч? Як же мені хочеться аби
Коли я була малою, мені було дванадцять, то, повернувшись з літнього табору, я не застала вдома матері. Мене зустрів розгублений батько, який просто не знав, що й сказати – мама пропала. Не було її речей, не було її прикрас, не було її косметики
Отже, вона просто пішла до когось іншого. Я б не сказала, що мама була дуже турботливою, вона любила грати хіба в прикрашання і то не завжди. Вона або

You cannot copy content of this page