Ми з чоловіком склали два плюс два і розгадали, що ж то наші куми, мов ті голуб’ята воркують. Ото сміху було, виявляється два великі секрети дуже легко розгадуються
Ми в кумах у Ігоря та Тоні вже років вісімнадцять. Не скажу, що ми у них часті гості, бо Тоня жінка не дуже хлібосольна, сама не запросить на
Стала я помічати, що чоловік мій за сусідкою слідкує, до розмови зачіпає і до нас додому приваджує. Ну, геть сором втратив за такою молодою увиватися та ще й на моїх очах!
Ми з Пилипом тридцять років разом, маємо двох дітей, які вже мають пару, правда, молодший Павло, ще лиш живе з дівчиною, але я вірю, що таки одружиться. Аж
Скажу так – інколи треба відступити і накопичити сили, а тоді вже думати! Я грала за свекрушиними правилами до появи первістка, а далі взялася за Бориса
Як сьогодні пам’ятаю – прийшла до майбутнього чоловіка в квартиру, а там тьмяний блиск лаку на меблях, важкі штори на вікнах і сяйво кришталю з етажерок. Свекруха мене
Софія пропала, не взяла ні телефон, ні одягу, лиш листа залишила. Писала, що дуже їх любить, але хоче ризикнути і бути такою, як усі
Сашко завжди хотів мати донечку, таку з великими бантами і білими підколінками, щоб усмішка була щира і оченята довірливі. Галя з усіх сил намагалася здійснити чоловікову мрію, але
Про доньку згадала і то серйозно. Так. вона часто ходила по людях та жалілася, що таку невдячну доньку має, що в Америці гроші їсть, а їй і доляра не передасть
Відколи Вальку пам’ятаю, то вона завжди в пошуках чоловіка була, один не підходив, то був другий, благо вона працювала на лісозаготівельному, а там чоловіків не бракувало. Мама наша
Я завжди знала, що брат чоловіка і вся його сімейка нам заздрить, але ж вже треба мати міру! Заздріть мовчки, особливо на заручинах, а то як відкрила ротяку братова, то вже було по усьому!
Наша донька-одиначка, я це спеціально так вирішила, тому, що сама жила в багатодітній родині і знала, як це не мати нічого свого, а все чиєсь – сестрине, сусідчине,
Кума так єхидно усміхнулася і каже: «Лиш не кажи, що в тебе з ним нічого нема. Просто так вже чоловік жінці не допомагає!», а мені аж дух сперло – та як так можна!
Невже в свої п’ятдесят п’ять я маю виправдовуватися, що мені чужий чоловік допомагає? Так, чужий, але вільний чоловік. А як зараз виживеш, коли таке твориться? Коли зарплати маленькі?
Віз мене Михайло в пологовий з городу, з брудними ногам. Лікарі побачили мене, далі ноги і собі давай. Не хочу того й пригадувати. А няні всім дітей роздають і мені отак дає і аж витріщається, що я буду з малюком робити!
В моєму класі вчилося два хлопчики, Петрик і Олег, вони завжди сиділи разом і я вважала їх братами, коли одного разу не почула, як Петрик біг до бабусі,
Правда виявилася дуже несподіваною – я думала, що мама для мене старається! І як нам тепер вдвох жити. коли такі слова були озвучені?
Отож, мені тридцять п’ять років і я переїхала вже рік як до мами, невдале заміжжя… Але мама моя не дає мені відійти від цього, а вже водить до
Коханий радо погодився і ми вже й заяву подали! Я батьків запросила і якось обмовилася, що дарую чоловікові квартиру. – Доню! Але ж квартира на нас з татом!, – обурилася мама
Я не можу собі пояснити, чому була такою наївною. Здавалося б, уже доросла жінка, за плечима купу випробувань, розчарувань… Але ж ні! Надія все ще надіється на кохання.

You cannot copy content of this page