Мені зараз лише 20 років і я при надії. Закінчила 3 курс, залишилося довчитися два роки. У моїх планах не було такого раннього материнства!
У мене є свій план на життя і шлюб і дитина в ньому була запланована десь на 25-26 рік мого життя! А мій хлопець, навпаки, дуже зрадів цій
Аліна, як ходила з пучком, добре, що хоч вмилася – так і ходить і лиш мило усміхається. А кістка у неї й далі просто широченна, не те, що я – ні на грам не поправилася! Чого ж тоді Василь до неї усміхається, а мені лиш киває
Порівнюючи це все, я просто бачу тільки одну картинку – як породистий скакун бере всі перешкоди, вже майже на фініші, останній бар’єр.., падає і не може підвестися… А
Я жінка вірна, тому не подумайте, що то я про себе розповідаю. Це історія моєї подруги, яка закохалася в колегу, але потім так він їй остогид, що й згадувати не хоче
Про сорок п’ять – то така щира правда, що якби я не була одружена, то вже б сто разів подумала про такі пригоди на свою голову. А от
Коли куму мою Настю чоловіки покинув з трьома дітьми, я мало не впала з несподіванки. Але. Коли він повернувся до неї – я теж мала чому дивуватися, таке не кожна зможе
Кума моя Настя працювала кухаркою в дитячому садочку так, наче їх своїх дітей мало, а то аж троє. – Що її Петро не приїде з роботи – то
Його заощадження майже скінчилися, він без пенсії, бо все життя був на заробітках, тому вся надія лише на мою пенсію. Отак смішно життя повернулося: ми живемо в великій хаті, яку вибудував він, але платіжка за опалення – це вся моя пенсія
Донька називає мене непрогресивною та з первісного ладу, але ж я лише вказую на реалії нашого життя, чому я маю брехати, що бути одній – то неймовірне благо.
Велика різниця у віці – ось що мене не влаштовувало в майбутньому зятеві. Подумати лишень, він на п’ять років молодший від мене і має мені казати «мамо»
– Доню, – казала я Софійці, – Невже нема молодих хлопців, що тобі захотілося такого чоловіка? – Мені з ровесниками не цікаво, а він вже дорослий і вже
Бачили б ви обличчя Ярослава, коли я йому сказала, що йду від нього. Господи, у нього на обличчі було таке здивування, наче я сказала, що літаю на мітлі
– Інно, я сьогодні затримаюся на роботі, не чекай мене, – почула я в трубці звичну фразу, вже звичну для мене. Колись я реагувала на неї то жалістю,
Син зазвичай не ділиться, що там сталося в їх сім’ї, але на днях прийшов сам не свій, мабуть, надто його пригнічує існуюча ситуація
Моїй невістці, з огляду на все, взагалі ніхто в цьому світі не потрібен, вона практично живе на роботі, хоча нагальної необхідності в цьому немає. Просто так їй подобається.
Ми швидко розійшлися, за мною залишилася квартира і мій любчик дивувався, як це я зрозуміла, що треба найняти адвоката
Мама мені казала, що я не добре заміж виходжу: – Дитино, в шлюбі головне аби тебе любили, а не ти. Не буде тобі добре з цим чоловіком. І
Я відчуваю, що багато чого не зробила аби мій син виріс інакшим, може, якби я вела себе по-іншому з чоловіком, то й син не повів би себе так з невісткою
У моїй родині не все гладко було з самого початку. Не знаю чому, але тоді, за молодості, треба було вийти заміж, а далі якось буде. Жила заради сина,

You cannot copy content of this page