Якби я не чула це на власні вуха, то, може б, і не відреагувала так. Але ж чоловік сам говорив це, добровільно, ще й сміючись. Тим самим ротом, коли двадцять років тому вмовляв мене вийти заміж, обіцяв все робити для нашого щастя
Ми з Степаном одружилися після того, як я закінчила інститут. Він був на три роки від мене старший і вже мав непогану роботу, хоч державну, але, як то
Ганна цілими днями лежить – складе руки і дивиться в стелю, де павуки навили собі павутини і вона звисає з люстри. За вікном видніється її квітник, де колись були червоні троянди, а тепер висока кропива. До неї ніхто не приходить, бо сусіди впевнені, що й в цій половині хати ніхто не живе
Ганна жила в місті в приватному будинку, друга його половина пустувала, не було охочих купити таку стару хату. Та й її теж скоро перетвориться на тирсу, бо у
Я прийшла в свою власну однокімнатну квартиру, впала на диван і заридала. Як так? Це Бог так знущається з мене чи що? Чому Наталка вже третій раз при надії, а я жодного!
Трохи поясню – мені вже тридцять вісім років і я ні разу в житті не мала серйозних стосунків. Я завжди думала, що маю бути самостійною аби не заглядати
Ох і ж причину вигадала, щоб прізвище наше не брати – кури сміються, а свині хіхікають! Якби я її з малої не знала, то б і повірила. А мій син тільки щось меле, що діти будуть на його прізвищі! Рахуйте вже родини й не буде, хоч вони ще й не розписалися
Отож, мій син Ростик надумав женитися на Марчуковій Ліді. Ну, я цю дитину знаю ще по школі, де я вчителюю, тому якогось великого захоплення у мене не було.
Це повідомлення кинуло мене в жар. Неймовірно! Це у нього така інтуїція чи просто збіг, адже я тільки вчора твердо вирішила, що з чоловіком у нас різні дороги
Так, це було повідомлення від кохання минулого, ідеального хлопця Миколи. Так і бути. Піду від свого чоловіка Руслана до Миколи – навіть доля цього хоче. І ніяка це
Вже я й обід дітям роблю, то й Саші пропоную, а потім не витримую і починаю питати, чого він не йде додому
Неля була такою, як й я уявляла – впевнена, весела і крутила чоловіками, мов дзиґами. Звичайно, якби мені таку фігуру, таку красу, то й я б крутила, а
Я вже й не знаю, що у мене самої, але найбільше, я з кожним днем розумію, що це не життя, це якесь сусідство з чоловіком. Ми за день, крім «доброго ранку» та «на добраніч» можемо й слова не сказати
Попереду мене йшла жінка, приземкувата і ширококоста, її міцні руки несли п’ятилітрову пляшку олії, а в іншій був пакет з продуктами. Жінка йшла швидко, бо ноша була важкою,
Поки він бурчав, я його не дуже слухала, але якось я прийшла додому і в хаті посвітліло. Я не зауважила чи то сонце, чи то що, пішла готувати їсти, а потім заходжу в зал – а квітів нема! Замість квітів стоїть диван і телевізор!
У мене особисте життя не складалося ніяк. Квартиру – мала, колекцію вазонів – мала, добру зарплату – мала, а от чоловіка та дітей – ні. Як би ви
Я з донькою не говорила майже пів року. Я не для того її ростила аби вона в чужої жінки чоловіка забирала. – Мамо, він її не любить, – виправдовувалася донька, – А живе лише заради дітей
– Закрий тему! Я для того тебе виховувала і освіту давала аби ти шукала хитромудрі виправдання такому вчинку? Або ти його покинеш, або я з тобою спілкуватися не
Мілька була сама не своя, бо хоч би на цвинтар піти до дитини, а то ж як? Я бачила, що вона час від часу шастала по нашій вулиці в чорному, але не звернула на то уваги – треба ж жінці йти, то хай йде. А далі прийшла
Коли моя Іванка прийшла і сказала, що при надії, то я зрозуміла, що треба йти до Мільки. Я її ще зі школи терпіти не могла, а от прийдеться

You cannot copy content of this page