Я не уявляла свого життя без дітей. Якось так закарбувалося, що має бути тато і мама, брат і сестричка. В мене теж так має бути, як у всіх
Але не було. Спочатку я ще вірила, що все у мене буде, просто треба знайти підходящого чоловіка, а тоді вже з ним у вогонь і воду. Були у
Мені переказували, що він кохає мене, жити без мене не може, тому й поїхав так далеко, на другий кінець світу. Мати його дивилася з докором і одночасно з полегшенням. Як таке взагалі можливо?
Це було багато років тому, мені було двадцять вісім, а на руках двоє маленьких дітей. Чоловік просто зник, не залишив ні записки, ні пояснень, ні засобів для життя.
Коли «мої роки» прихилилися до тридцяти, то мама почала сильно вірити в Бога і забобони та ще й мене залучала: – Треба хату святити взяти з монастиря священиків, бо видно щось тут є, раз ти заміж вийти не можеш!
Коли мені стукнуло двадцять п’ять, то якось само собою я почала вірити в забобони. А як тут не повіриш, коли двадцять п’ять на горизонті ні одного кавалера, який
Я вже думала, що все в житті бачила, але ж ні, виявляється! Як це купити сковорідку за 23 тисячі гривень?
От живу на світі 66 років, а ще м такого не бачила. Я вам правду кажу. Коли Андрій надумав женитися з Лесею, то я була дуже проти, бо
Я собі й гадки не мала, що в світі є ще такі люди, як мій зять, прости Господи. Я думала, що то лиш такий може бути жарт, але живі люди мають в голові клепку
В мене лиш одне питання до свекрух – ви для кого синів ростите? Вони у вас самостійно виживуть чи лише вкупі з вами? У мене дві доньки, то
– Ого, – присвиснула Люся, – За стільки років ти у нього лише на квіти заробила? А от мені Богдан подарував ось ці сережки, бачиш? Дуже дорогі!
– А що тобі чоловік дарує на день народження, – спитала Люся Наталку. – Та що там дарувати… квіти принесе – і то радість, – зашарілася Наталка. –
Коли донька стала на порозі з сумками, я одразу відчула недобре, але краще б її чоловік покинув, ніж таке. Як я її просила аби я зателефонувала її Артемові – та де, не хоче аби він її таку бачив!
Ми видавали Софійку заміж в Київ, де вона вчилася. Кохання було таке сильне, що я ніяк не могла переконати доньку, що вона ще надто молода. – Мамо, я
На людях ніхто б і не сказав, що Славко вдома витягує з нас всі соки. Він і жартун і добряк, нікому не відмовить та слова кривого не скаже. А за закритими дверима
Тридцять років тому ті бабусині слова здалися мені просто не порівнюваними. Взагалі до чого тут наш Шарік? Теж знайшла мені пророка! Але варто було прожити стільки років в
Мама не витримала і набрала майбутніх сватів, було чути, як їй хтось відповідає, вона мовчки сіла, бліда-бліда. – Весілля не буде, вони все скасували, – вичавила з себе.
Що тут почалося: мама в плач, тато хотів йти розбиратися разом з братом, я оніміла, лише бабуся сказала: «Та ресторан замовлений і страви готові, гості зберуться… Будемо святкувати
Вже ми мали подавати заяву і я попросила свою найкращу подругу піти мені за дружку. Лице їй перекосилося і вона мені каже: – Я не хотіла тобі казати, але ж негоже життя з брехні починати
– Марино!, – вивів мене з задуми вигук, я ніяк не могла зрозуміти, що хоче від мене цей сивий чоловік і звідки він мене знає, – Марино, це

You cannot copy content of this page