nat
І сто разів я верталася… Через них… А тепер я їм не потрібна та й батько теж… Отак доживаємо віку обоє, ні рідні, ні вороги, ні чужі… Існуємо…
Дуже давно я уявляла, як зустріну його… Наприклад, я йду по вулиці і кидаю десятку жебракові, той піднімає на мене вдячні очі і я впізнаю в них Семена.
Я знала, що він мамин синочок, але вважала, що з роками мати зрозуміє, що до нас нема чого лізти, та й він матиме в житті інші цілі. Ви
Тому, коли мій Максим почав часто затримуватися на роботі, їздити в довгі відрядження – я мов ожила, я вам чесно скажу. Не те, що я не люблю свого
О, я ніколи не виїжджала за межі області, зате я привела на світ двійко діток. О, я ніколи не купила собі дорогу річ, зате цілий вік провела на
Не знаю, що дратує мене більше – їхати в село чи їхати в село вертати маму. Надумала на схилі літ покинути батька на мене! З дитинства не любила
– Що я двері не закрила?, – вигукнула Юстина. Оце так, ще й старість не прийшла, а вже забуває такі речі. Хоча її мама вже в її роки
Уляна ніколи не знала і не бачила своєї мами, але це не заважало їй жити, хоч у школі хіба лише лінивий не вколов дівчину цим. Наче це була
– Ти думай добре, Надіє, що ти робиш, – почала мені виговорювати, – Як ти чоловіка не шануєш, то не треба його перед родиною отак попускати. – То
Ми з Мариною не бачилися ще зі школи, тоді розлетілися хто-куди і я не дуже й цікавилася її життям, бо й своїх переживань не бракувало. Навчання, робота, одруження,