Сестра з мамою вмовляють мене дати гроші на весілля, а квартира і почекати може. Але я гадаю, що якощо немає грошей – не роби весілля
Сестрі дуже хочеться розкішного весілля, щоб табун гостей, дорога сукня, лімузин та інші атрибути “розкоші”. Але є “маленька” прикрість – грошей у сестри на це немає, і у
Отаких маю сусідів
Коли я вийшла з машини і доріжкою пройшла до будиночку, то у мене просто опустилися руки. Ділянка заросла травою, виглядала неохайно. Всюди валялися якісь банки, пластикові ємності, дошки.
Я не знаю чи він мене зраджує чи ні, але я б навіть втішилася, бо мала б привід сказати йому «прощай»
Між нами з чоловіком давно нема любові, але й поваги теж немає. Діти дорослі і те, що нас тримало разом, їхнє благополуччя та здоров’я, відійшло на інший план.
Вхідні двері були зачинені. Обійшла праворуч і постукала у вікно. Прислухалася. У оселі явно хтось був, чувся шурхіт і щось пересувалося. Ще раз постукала у вікно, потім – у друге, чомусь не покликала чоловіка по імені, а просто вигукнула: – Є хто живий?
Закінчувалась літня сесія у заочників у філії нашого університету. Моє відрядження мало бути на два дні, але я встигла швиденько прийняти у студентів іспит(група була невеликою) і встигала
Тоді в тридцять п’ять мені життя здавалося поховане разом з чоловіком. Всі ці роки мені болить, що я не мала часу сказати йому, що люблю його і ціную, замість того зранку наказувала, що має прийти і зробити, коли прийде з роботи
Готувала сніданок того дня і бурчала, коли вже буду мати спокій від тих мисок. Сергій мовчки їв, занурений в газету, а донька колупалася в гречці. – Що ти
Я стояла на причастю і мало не плакала – тяжко дивитися, що мою похресницю не тато привів до церкви, а вітчим
А зовиця аж висне на руці нового чоловіка та зуби сушить. Тішиться і байдуже, що зламала життя мого брата. Я не дуже цікавилася життям свого меншого брата, бо
Свекруха напосідає на мене який рік, що наша донька ще не вийшла заміж
– Дівці вже двадцять вісім років – як вона не думає нічого, то ви подумайте! Я вже всіх своїх колежанок обпитала, в кого чи син, чи племінник не
Недавно в порожню хату Марії приїхали переселенці і мені єдина розрада за ними спостерігати
А що залишається, коли мої діти давно роз’їхалися, а до мене тепер рідко приїжджають. Знаєте, я й незчулася, як вони з отаких малесеньких як ото зараз бігають в
У хаті понувала тиша. Всі розійшлися, залишилися тільки дві близькі подруги Ірини Петрівни, які прибирали зі столів і мили посуд на кухні, зрідка пошепки перемовлялися. Ірина Петрівна, худа, вся в чорному, зі згорбленими плечима, сиділа за спорожнілим столом
– От ми з тобою обидві вдови, Надю, – тихо сказала вона і низько схилила голову. Надя взяла її долоню обома руками, потім несподівано обняла за плечі і
Мою сусідку Марту всі називають дуже доброю людиною, але я вважаю її просто безтолковою і безпорадною! А недавно вона мені таке сказала, що я мусила все їй висказати, що вона мені своєю «добротою» наробила
Каже мені: – Дарино, взяли б ви до себе хоч одного мого котика, у мене їх аж п’ять, а у вас ніякого нема… І отак дивиться на мене,

You cannot copy content of this page