nat

Знаєте, малі діти – малі витрати. Але я своєму чоловікові завжди казала: – Коля, ми маємо про єдину доньку піклуватися і забезпечити її усім, чим тільки можемо. Та

В Україну я верталася з дуже хорошим настроєм, адже донька виходить заміж і я буду гарно виглядати на фото і відео, бо мені лиш сорок п’ять років. Та

– Мамо, з тобою все гаразд? Вона кивнула, а ми з сестрою переглянулися. – Мамо, пішли на кухню, ти нам чаю завариш, так як ти вмієш, правильно. –

– Заміж тобі треба, Наталко. – впевнено сказала подруга Юля. Наталка мало не подавилася оливкою. Відкашлялася і здивовано спитала. – Навіщо? – Наталю, те, що ти у свої

Слова вилітали зі свекрухи, її поза та вираз обличчя мав всіх поставити на місце, але ми мало за боки не хапалися: вона хотіла аби я повернула їй гроші

Мене це так розсмішило. Невже вони всі такі? Десять років ігнорують твої прохання, потреби, побажання, а потім кліпають очима, чому ти йдеш, адже все було добре. – Коля,

У мене для них було залізне виправдання: – Ви ж самі казали аби я вчилася, от я й вчилася. – Доню, та коли це було? Ти б уже

З самого початку свекруха сказала, щоб на неї не розраховували, бо вона тепер планує пожити для себе. – Я сама Вітю виростила і ти справишся, – казала мені

За своє я буду боротися, бо мені в житті нічого просто так не далося. Хоча ні, дався просто так чоловік, очі б мої його не бачили. Поїхав на

Був у мене колись один кавалер, який ніяк не міг визначитися, яку ж саме дівчину він хоче: мене, розумну і красиву, чи іншу, лише красиву. Мені він говорив