nat

Був у мене колись один кавалер, який ніяк не міг визначитися, яку ж саме дівчину він хоче: мене, розумну і красиву, чи іншу, лише красиву. Мені він говорив

Одна жінка мала єдиного сина і дуже його любила. Вона б хотіла мати ще дітей, але чомусь не було, тому вже свого одинака вона леліяла і оберігала ревніше

Я п’ятнадцять років її обходила і маю дірку від бублика, а вони лиш недавно одружилися і нате вам квартиру. Де справедливість? Коли тільки молодший брат мого чоловіка женився,

Вона стояла у мене на порозі вдруге за наше знайомство, але вже геть з іншим виразом обличчя. Вона благала: – Я прошу вас залишити минуле в минулому, адже

Звичайно, що я знала Максима і його матір чи не змалку, ми разом вчилися в школі, далі зустрічалися і вирішили одружитися. Його матір на той момент вже років

Десять років я вважала, що маю найкращу у світі свекруху, навіть не свекруху, а подружку. Вона могла прийти до нас з Костиком на вихідні чи запросити нас до

Свекруха вже так мене не хотіла бачити в ролі своєї невістки, що вирішила вже й до батьків моїх вчепитися. Мовляв, якщо хочеш знати, яка буде твоя дружина, то

«Знаєш, мені здається, з таким підходом у нас нічого не вийде», – це була улюблена фраза мого коханого, з яким я жила вісім років і все чекала, коли

– Ну, сказав, ляпнув. З ким не буває. Але ти не мала цього робити, він би допоміг тобі з грошима. – Мамо, досить жити в ілюзії. Хоч ти

Одна мама дуже любила свою доньку, коли вона з’явилася на світ, то мама почала думати про те, що для дівчинки він не буде дуже привітним. Донечка буде мріяти