– Ти не пара моєму синові, ти ж це розумієш? І я ніколи не дозволю такому статися
Коли я побачила свою невістку, то була здивована вибором сина. Не подумайте, що я хотіла синові якусь принцесу, але вже ж не таку непомітну. Я повела себе гостинною
Теж у мого було кохання, але я й бровою не повела, що знаю про це і зараз мій чоловік біля мене
Інколи в мене просто очі на лоба лізуть від того, що я чую від моїх товаришок про своїх онуків: «моя така красунька», «мій такий розумний», «моя така танцюристка»…
Чоловік вернувся до мене після шести років. Прийшов по-хазяйськи до квартири, мовляв, хочу сина провідати.
Я впевнена, що можна чоловікові пробачити і дозволити йому вернутися в вашу родину, але лише за аналізу однієї умови – як він від вас йшов. Якщо він все
Отож, поки я обирала маму, то мій чоловік знайшов собі іншу
Не знаю чи я мала шанс вчинити по-іншому, чи мала змогу прожити своє життя інакше. Наче ж нічого такого й не робила я складного, а тільки те, що
Іван зібрав речі і сказав, що йде від мене, бо він ще молодий чоловік, повен сил і енергії, він ще може літати, а я йому крила спутала, мрії забрала і тільки те й роблю, що годую картоплею смаженою
Та бачила я, що чоловік мій вже дуже біля комп’ютера пильнує, але я думала, що він просто в ігри грає, як і кожен порядний сорока п’ятирічний чоловік. Мені
Коли я тільки виходила заміж за Петра, то так тішилася, що його мати нам подарувала квартиру. Мати власне житло – це добре, як не крути. Але не знала я, що буде далі
Життя наче нам з чоловіком і не дуже довге накукували, але воно пролетіло перед очима. І ось вже я сама, двоє дітей на мені, голова отака від клопотів,
Тільки Іван за двері, як вона починає
Про те, що це вміло розіграний спектакль я зрозуміла лише тоді, коли біля дверей почали збиратися сусіди, деякі навіть гримали в двері та совістили мене. А мене всю
– Андрію, весілля не буде, я дозволятиму тобі бачитися з дитиною, як і твоїй мамі, але жити з тобою більше не хочу
План подруги був дієвим і я отримала те, що хотіла і зовсім мене совість не гризла, хіба трішечки. А чом би й ні, якщо живе зі мною чоловік
Свекруха вчепилася до мене, чого це я доньку так рано заміж віддаю.
– Та ще би походила дівка та вибрала собі пару, а то перший-ліпший запропонував і вже ти даєш згоду. А що Матвій каже? – Матвій що буде казати,
– Я тобі такого сина виховала, а ти хоч би якусь вдячність мала. Та як до мене не приходити?
«Та могла би й змовчати старшій людині», – зараз, коли я таке чую, то я вже маю розуміння, що людську гідність треба шанувати чи тобі двадцять чи шістдесят,

You cannot copy content of this page