Я просто захотіла бути щасливою, хотіла, щоб всі навколо були щасливі, а все так перевернулося з ніг на голову, що я вже не знаю, як це все переживу. Я закохалася в свої п’ятдесят чотири роки, закохалася дуже сильно і на моє велике щастя, Павло мені відповів взаємністю
Єдиною була проблема – де жити. Справа в тому, що мій син досі жив зі мною, перебирав дівчатами, а далі все одно вертався до мене. Все почалося з
Цілком можливо, що я б позичила синові гроші, але я на власні очі побачила, куди їх витрачає невістка і за голову вхопилася
А син і далі: – Мамо, ми не проплатили семестр Олі, вона на третьому курсі, шкода лишати. – А чого це, сину, ти мене совістиш, а не свою
«Раз ти таке зробила, то ти мені не донька», – сказала мама і не дала мені й слова сказати у моє виправдання. Я хотіла їй пояснити, що я просто була розгублена і тому так вчинила, але вона й слухати не захотіла.
Коли я прийшла до неї поговорити, то вона мені двері не відкрила. Хоч і заглядала з-за фіранки чи я ще перед дверима. Мої брати і сестри так само
Маринка на порозі, я знову півтори тисячі за таксі віддала, нагодувала, вклала спати, далі вже ми всі дні з онуком, а вона в телефоні та в вікно виглядає чи не їде чоловік
Добре отак збоку казати «Не лізь», але, коли то твоя донька вже який раз серед ночі до тебе з дитиною приїздить, то як це «не лізь»? Та мені
Моя донька все зіпсувала, як і завжди. Ні, аби поступитися батьку, створити для нього приємні умови, вона все видала на гора – не хочу його бачити на весіллі.
Моя донька все зіпсувала, як і завжди. Ні, аби поступитися батьку, створити для нього приємні умови, вона все видала на гора – не хочу його бачити на весіллі.
Якось я вирішила піти до матері і по дорозі побачила, як Микола йде з моєю сестрою. Я остовпіла
Мама наче навмисно виставляла Настю перед моїми кавалерами, всю таку гарну і квітучу, і сама аж ясніла, коли ті аж роти відкривали. Звичайно, куди мені до Насті. А
Приїхала мама з цілою папкою, навіть, інструкцією, як чоловіка відмолити, бо це все за якісь мої гріхи
Може, якась інша б зрозуміла все після слів подруги, але не я. Ось я вся така розчервонілася виливаю перед нею душу, аж мені вени здулися переповідаю, як я
Я сорок років не бачила дітей і якби життя склалося по-іншому, то я б і не думала про них, чого ж тут кривити душею
Але життя прошмигнуло, саме так, прошмигнуло перед очима, а я не досягла й крихти того, про що так мріяла. Моя історія почалася одного сірого ранку, буденного ранку, нудного
Зібралися ми, наречена прийшла знайомитися з моїми батьками. Сидимо за столом, мати з батьком придивляються, оцінюють.
Одного разу батькові подарували елітну пляшку “Імператорського”, дуже цінний і модний у той час напій. Я ж, тоді ще студент, вирішив, що пляшка стоїть без діла, і… спустошив
— Я більше не можу! Все, давай розлучатися!
Якось під час сварки я в серцях випалила чоловікові: — Я більше не можу! Все, давай розлучатися! Він лише мовчки подивився на мене, розвернувся і вийшов з квартири.

You cannot copy content of this page