Я навіть не знала, як реагувати на таку пропозицію. Хотілося отак витерти ноги, мов у щось стала після тієї зустрічі, бо з самого дна душі піднялися всі спогади, а вони були геть не веселі.
Справа в тому, що як тільки мій чоловік став більше заробляти. То моментально у нього з’явилася інша жінка, яка за пів року сказала, що чекає дитину. – Ларисо,
Я розуміла, чому мене не хоче за невістку Тетяна Василівна, бо син єдиний і достаток у них, а я в магазині працюю та освіти не маю
Звичайно, що для неї мати за освіту кулінарне училище, то ніщо. Але я вважала. Що дитина якось те всі змінить. Ходив до мене Сашко, хоча тепер не знаю
– Дякую, Володя, це найкращий букет. Навіть зять мені такого не подарував. Треба було аби Аня за тебе заміж вийшла.
Мама не те, що не стала на мій бік, а вона кліпала очима і казала, що взагалі не має до цього відношення і взагалі вона пожартувала: – Я
Своє справжнє лице Антон відкрив лише тоді, коли його бізнес почав приносити гроші
Її мені послав сам Бог! Скільки у мого чоловіка було захоплень, але саме ця жінка нарешті добилася того, що я стала вільна! Звичайно, що я й виду не
Її так несло, що я кинула слухавку. Оце віддячила, так віддячила. За стільки років дружби таке мені казати
Та якби я вибирала, то хіба б я в це влізла? Звичайно, що ні, але ж все наче в руки лізло, розумієте, от я так і зробила. Подумала,
У квартирі зростала напруга і у дитини, і дорослого чоловіка. Він помітно хвилювався, і старанно вдавав, що нічого незвичайного не відбувається
Чоловік гуляв із шестирічною донькою. Повіз до парку, де пройшли усі атракціони. Потім їли у невеликому кафе морозиво. І батько раптом сказав: Я тобі не говорив, але у
– Дякую, Тетяно Михайлівно, що прийшли. Але я не буду жити з вашим сином. Він гуляє.
Не прожив мій син з Оленкою й двох років, як вже з сумками у нас на порозі. Звичайно, схуд, наминає он і бубнить, що сам не знає, чого
Коли Василя не стало, то мама одягла чорне і більше не знімала, хоч всі їй казали, що їй не личить такий колір
Я застукала їх, коли мені було десять, мама тримала дядька Василя за руку і просила його щось змінити в житті, бо вона більше так не може. Я тоді
– Я тобі була за наймичку! А ти мені таке кажеш?, – свекруха аж вся почервоніла, вона була свято переконана в своєму, а я аж рота від такого повороту подій роззявила.
– Я заради вас старалася, не мала ні дня спокою. І я таке чую? Напевно, ми в якомусь іншому світі живемо зі свекрухою, бо її реальність не співпадає
– Мамо, батьки Віки будуть питати де батько і що я скажу? Та вже потерпи ті кілька годин.
Звичайно, що я була проти того аби мій син запрошував на весілля свого батька, який покинув нас десять років тому, мовляв, син досяг повноліття, то я поживу як

You cannot copy content of this page