— Я більше не можу! Все, давай розлучатися!
Якось під час сварки я в серцях випалила чоловікові: — Я більше не можу! Все, давай розлучатися! Він лише мовчки подивився на мене, розвернувся і вийшов з квартири.
Я тепер думаю лиш одне – коли сестра встигла це зробити? То не можна було допроситися аби з мамою посидіти та мене хоч на тиждень перемінити, а тут приїхала і нотаріуса привезла, і всі справи залагодила
А потім спалах – точно, а я ще так їй дякувала, була така щаслива і майже пробачила, що двадцять років вона до мами не потикається, а тут і
До такого додуматися – то треба не мати й крихти критичного мислення. Так скажу, бо мене досі теліпає від того, що я побачила в морозилці у своєї невістки
Я вже певна на всі сто, що вони жити разом не будуть, бо вони тільки рік як жонаті, але як отак піде далі, то вона з хати зробить
З кабінету вибіг бородатий лікар. — Чия це тварина? — строго запитав він.
Оксана Петрівна мала усе, що можна було б назвати “життям успішної жінки”: престижна робота, яка тримала розум у тонусі, простора квартира з видом на озеро, новенький електрокар для
Я вважаю, що чоловік просто з пальця виссав привід аби вкотре бути в центрі уваги. Я розумію, що він приїхав у відпустку, але ми з дітьми живемо розмірено і кожен має свої звички, які варто теж йому враховувати
Ну, попросила його донька встати з її місця, бо вона там завжди снідає. Що тут такого? Вона ж його ввічливо попросила. – Тату, у мене тут шнур від
Син не встиг покласти слухавку і я почула, як прокоментувала мою відмову невістка. Я зблідла і сіла
Я ж їм квартиру віддала, всі заощадження дала на машину, з онуками сиджу, коли привезуть. І після цього такі слова? Я росла в родині, де моя мама віддавала
Мати моя про мене згадала – її діти ж теж мають вчитися в місті, а жити мають у мене, бо чому їм жити в гуртожитку
Про батька я судила зі слів матері, мені легше було прийняти її точку зору, бо я залишилася з нею. Хоч я й пригадувала, що тато носив мене на
— Звісно, не хотів! Які можуть бути діти у такої, як ти?!
Ірина не розуміла, як так сталося, що після восьми щасливих років її чоловік Олег почав дратуватися буквально на все. Найбільше — на неї саму. Він повертався додому пізно,
А ви пам’ятаєте, як ви мене розраджували аби син не женився в двадцять один рік
«Як ти добре з невісткою, Ірино, живеш, не кожна так зможе», – чую від багатьох своїх подруг, які навпаки, на своїх жаліються, що мало їх поважають та цінують
– Пані, ви прийшли до спеціаліста по правду, а не до подружки на чай
До мене на прийом прийшла жінка з усіма ознаками несмаку. Мені хотілося їй сказати, що вона просто має не до мене прийти, а до хорошого стиліста і тоді

You cannot copy content of this page