Історії з життя
І почалося. Що то жінка має час і натхнення… Вже й вечір сіріє, а ми лиш половину однокласників обговорили. – Ти пам’ятаєш, Галю, як ми за Остапом сохли?
Настя стояла на пероні в очікуванні поїзда і з жалем дивилася на Віктора. Ось він зараз стоїть, переминаючись з ноги на ногу, а через кілька хвилин потяг відвезе
Моя історія звичайно ж не нова, але буду вдячна всім, хто мене вислухає. У мене з дитинства до дітей душа не лежить, особливо до чужих. Милі, але немає
Коли весілля? — Стас ляснув друга по плечу. — Яке весілля? Стасику, ти, схоже, перегрівся. — Рома аж здригнувся, уявивши собі цю картину. — Я не збираюся одружуватися
Вранці, коли я вже виходила на роботу, продзвенів дзвінок у двері. Я відчинила і на порозі побачила коляску. Я відразу вибігла на сходову клітку, спустилася по сходах, але
Винце вибирала на свій смак – мусить і їй ця вечеря принести задоволення – скільки старань вкладено. Скільки старань вкладено нею в ці стосунки – не описати. Але
Батьки чоловіка мають цікаве уявлення про поведінку на святах, тому кудись запрошувати їх немає ніякого бажання. Все рідше зустрічаємось з ними, хоч чоловіку це і не подобається. Якби
У той час, як Степан з дружиною були цілими днями на роботі. — Марійко, як довго це триватиме, чому твоя сестра досі не знайшла роботу? — Степане, як
Я живу у місті та маю сім’ю: дружину і двох маленьких дітей. Я працюю, а дружина поки що в декретній відпустці. Взагалі грошей нормально заробляю, правда додому з’являюся
Ліля стала все частіше міркувати про своє життя з Павлом, яке здалося їй нудним. Стали діймати його звички: не поставив на місце взуття, не помив за собою чашку,