– Дівчино, скажіть, будь ласка, скільки коштує цей букет? – Дівчино? – продавець, жінка середніх років, посміхнувшись, глянула на букет розкішних білих хризантем, потім підняла голову, – який джентльмен! – але тут же осіклася, побачивши покупця.
Перед нею стояв худорлявий хлопчик, років 11, в легких стоптаних черевиках і тонкій куцій курточці, це в середині листопада! Руки хлопчика почервоніли від холоду. – 120 гривень, –
Суботнього ранку Павло тихенько вставляв ключ в замкову щілину. Він абсолютно не мав наміру псувати собі настрій розбірками. Але Ольга вже стояла в дверях кімнати, тримаючи сина на руках. Вирішив піти в наступ першим
– Тільки не починай, ти ж знаєш – п’ятниця – святе діло, преферанс у Сергія. А телефон відключив, так! Щоб не відволікала. І взагалі за п’ять років повинна
— Я тебе не люблю, – видала з порога донька. Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час  Дашка в прекрасному настрої йшла з дому. Вона разом зі своїм хлопцем Денисом, йшла знайомитися з його батьками. Лізі, наприклад, Денис дуже подобався, вихований, серйозний, відповідальний і було видно, що любить її дочку
— Я тебе не люблю, – видала з порога донька. Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час  Дашка в прекрасному настрої
— Хто ти тут така? – питає в мене, – Живеш на всьому готовому. Ти мені ніхто і проживаєш тут тільки з моєї ласки. Іти тобі нікуди, тож будь чемною
Живу з чоловіком 25 років, виростили дитини, вивчили, але живе поки з нами. Ми в цивільному шлюбі, ніяких матеріальних прав у мене немає. У нього велика гарна квартира,
Мама їй весь час з дитинства «співала», що вона повинна вийти заміж тільки за дипломата. Вона до цього готувалася: поки ми каталися не велосипедах, вона ходила на курси іноземних мов і вивчила англійську (в школі), французьку та італійську мови. У неї був шалено, до нестями, закоханий хлопчик з нашого класу, який пішов після 8 класу в ПТУ на водія поїзда і який клав їй на килимок біля дверей квіти, дзвонив і тікав. Її мама говорила, що він – «не такий», що він їй не пара. І вона сама була впевнена в цьому. Минуло багато років і я нещодавно дізналась їх подальшу долю. Чесно! Досі не можу прийти до тями
Багато років тому була у мене шкільна подруга. Батько-інженер, часто їздив по будівництвам. Мама – домогосподарка. Дівчинка – відмінниця, розумниця і красуня. Батько-інженер, який представляв тодішній союз за
Офіціант ввічливо кивнув і відійшов від столика, жодним рухом, жодним поглядом не показав, що зрозумів цю гру. «Якщо замовлять одну машину, щоб поїхати разом, замовлення оплатить він. Якщо дві машини – тоді рахунок окремо. І вірно. У неї замовлення рази в три дорожче, навіщо його оплачувати, якщо вона дасть зрозуміти, що не поїде з ним?» – хлопець посміхнувся своєму каламбуру
На цю пару всі звертали увагу. Стрункі, високі, красиві. Вона – яскрава блондинка з прекрасною фігурою, правильними рисами обличчя, трохи гордовита від усвідомлення своєї краси. Він – сильний,
Вона була дуже красивою жінкою років сорока. Будь-який мужчина з радістю став би її за чоловіка, тільки ось вона чомусь не дивилася на женихів, і намагалася стороною їх обійти. В селі не розуміли в чому тут справа. До того ж звичка у неї була, якою вона дивувала жителів села. Майже ніколи не ночувала вона в будинку. Ночувала вона на своєму сіннику, незалежно яка на дворі була погода. Навіть взимку вона примудрялася не замерзнути закопавшись в сіні. Правда при сильних морозах перебиралася в будинок, ближче до печі
Вона була дуже красивою жінкою років сорока. І ім’я у неї було гарне, Олена. І в будинку у неї було завжди чисто і затишно. Та й жила вона
Зараз у мене на очах дівчина впала на ескалаторі. Просто послизнулася. І важко впала на коліна. Я їхала на сусідньому ескалаторі, охнула, злякалася. Я взагалі чомусь боюся ескалаторів. Але хтось її підхопив, якась жінка допомогла встати. Дівчина встала, обтрусився. Її хлопець їхав на наступній за нею сходинці і навіть не ворухнувся.
По-моєму він навіть закотив очі. Мовляв, яка ти незграбна… А дівчина зніяковіла, їй стало ніяково за себе. Вона почала ніяковіючи виправдовуватися перед ним. Щось швидко говорила. У неї
Найбільше в цій ситуації мене вражає ставлення тещі до всього. Вона живе в сусідньому будинку і вже як три роки вийшла на пенсію. Нічим таким серйозним вона в квартирі не займається: у неї навіть кота немає. Сидить цілими днями біля телевізора і дивиться свої улюблені турецькі серіали. До свого онука (тобто до нас) вона приходить вкрай рідко. А коли ми з дружиною запитуємо причину, через яку вона не може прийти, теща говорить, що у неї немає настрою, або щось не гаразд зі здоров’ям. Хоча, якщо зізнатися, вона така людина, що здоров’я у неї хоч відбавляй
За останній час я так втомився, що не можу передати словами. Доводиться працювати на двох роботах, та й брати ще підробіток на дім. Удома теж не все гладко.
Ось уже десять років Микола приходить рівно о десятій годині ранку, і йде під вечір. І не з порожніми руками приходить, а завжди з квітами. Майже кожен день вони гуляють по місту згадуючи свою молодість, ну а потім Ніна годує його гарячим борщем або вареничками. Ну де він ще поїсть? Ну де він ще поп’є ароматний чай з малиновим варенням. Звичайно у своєї Ніночка, яку він любить все своє життя. Звичайно Микола пропонував, і не раз, розписатися з Ніною, але вона ввічливо відмовляла
Бабуся Ніна стояла біля вікна, виглядаючи серед перехожих свого старого знайомого Миколу Сидоровича. Знайомі вони з ним були, навіть лячно подумати, майже сімдесят років. Зі шкільної лави. Сиділи

You cannot copy content of this page