Історії з життя
Перед нею стояв худорлявий хлопчик, років 11, в легких стоптаних черевиках і тонкій куцій курточці, це в середині листопада! Руки хлопчика почервоніли від холоду. – 120 гривень, –
– Тільки не починай, ти ж знаєш – п’ятниця – святе діло, преферанс у Сергія. А телефон відключив, так! Щоб не відволікала. І взагалі за п’ять років повинна
— Я тебе не люблю, – видала з порога донька. Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час Дашка в прекрасному настрої
Живу з чоловіком 25 років, виростили дитини, вивчили, але живе поки з нами. Ми в цивільному шлюбі, ніяких матеріальних прав у мене немає. У нього велика гарна квартира,
Багато років тому була у мене шкільна подруга. Батько-інженер, часто їздив по будівництвам. Мама – домогосподарка. Дівчинка – відмінниця, розумниця і красуня. Батько-інженер, який представляв тодішній союз за
На цю пару всі звертали увагу. Стрункі, високі, красиві. Вона – яскрава блондинка з прекрасною фігурою, правильними рисами обличчя, трохи гордовита від усвідомлення своєї краси. Він – сильний,
Вона була дуже красивою жінкою років сорока. І ім’я у неї було гарне, Олена. І в будинку у неї було завжди чисто і затишно. Та й жила вона
По-моєму він навіть закотив очі. Мовляв, яка ти незграбна… А дівчина зніяковіла, їй стало ніяково за себе. Вона почала ніяковіючи виправдовуватися перед ним. Щось швидко говорила. У неї
За останній час я так втомився, що не можу передати словами. Доводиться працювати на двох роботах, та й брати ще підробіток на дім. Удома теж не все гладко.
Бабуся Ніна стояла біля вікна, виглядаючи серед перехожих свого старого знайомого Миколу Сидоровича. Знайомі вони з ним були, навіть лячно подумати, майже сімдесят років. Зі шкільної лави. Сиділи