Історії з життя
На околиці села, на самому горбку, де паркани сусідніх хат давно похилилися й поросли бур’янами, стояла хата Марії. Раніше тут жила велика родина, чути було гавкання собак, вечорами
У дев’ятому класі, у Марійки було лише дві сукні. Одна — коричнева, шкільна, від якої вже тхнуло старим пральним милом, скільки її не пери, а друга — в
Олег купував тижневики, коли їздив в гості до дідуся з бабусею. – В господарстві пригодиться, – завжди дякувала бабуся, – І на розпал піде, і підстелити що. Може,
Уже третій день поспіль Леся не з’являлася на порозі власного будинку і навіть не відчиняла вікон, щоб провітрити кімнату від важкого, застояного повітря. Сусідки, які звикли щоранку бачити
В селі весною без роботи не буває ніхто. То спину комусь прихопить на городі, то діти застудяться через оманливе сонце, то тиск у старих стрибає від постійної зміни
Колеги на роботі часто дивувалися, чому трикімнатна квартира Наталі Борисівни завжди стоїть пусткою. Тридцять років — вік, коли більшість її знайомих уже розривалися між батьківськими зборами, дитячими поліклініками
Автобус Тернопіль – Івано-Франківськ їхав повільно, зупиняючись біля кожного села. За вікном тяглися сірі поля, розмоклі від затяжної весняної зливи. Вода стікала по склу брудними струменями, розмиваючи силуети
На столі лежала коробка з-під взуття, куди я складала пам’ятні речі. Кілька фотографій, де ми разом на лавочці в парку, старі квитки в кіно, пара якихось записок на
Ірина Василівна сиділа біля вікна й дивилася на вулицю. На підвіконні стояла наполовину порожня чашка з чаєм, який уже встиг повністю охолонути. Настільна лампа вихоплювала з темряви край
Іноді я дивлюся на світло у нашому вікні й думаю, чи знає Роман, що я ще не сплю. Раніше він забігав по сходах, перестрибуючи через сходинку, а тепер