Головна

Історії з життя

– Люба? – мовив він несміливо. Я замерзла з ручкою в руці. По голосу, по цьому особливому, трохи м’якому виразу очей я впізнала його вмить. Це був Вадим. Доросліший, із сивиною, із зморшками навколо губ, але це був він.
Історії з життя 0
Мені сорок шість років. У мене зморшки біля очей, сивина на скронях і доросла донька, а для мами я й досі дитина, якій потрібна допомога. Я дивлюся на
– Оксано? Це ти, чи мені вже від старості щось здається? – спитала Анна, притримуючись рукою за дерев’яний стовпчик ґанку.
Історії з життя 0
До Анни вже давно не приїжджають діти, а тим більше онуки. Щоразу, коли вона намагалася розпитати їх по телефону про можливий приїзд хоч на кілька днів, у відповідь
– Ну шо ти там, не награлася ще? Пора повертатися, город бур’яном заростає, гуси хату розносять! Досить ото дурницями займатися, вертайся додому!
Історії з життя 0
Одного чудового дня я кинула корову, гусей, курей, свиней, чоловіка та двоє дітей і поїхала на заробітки. Вперше в житті відчула себе людиною, якій і приємно усміхаються, і
Не знаю, чи й вчинила б так, якби Оля так свого чоловіка не розхвалювала. Ми по сусідству жили. Я бачила, які вони багачі, але з нею особливо не дружила. Вона трохи молодша за мене, проте щоразу, як зустрінемося біля хвіртки чи на вулиці, тільки й чути розповіді про її Миколу. То він їй подарунок привіз, то нову огорожу ставить, то ремонт у кімнатах затіяв. Слухаєш її і мимоволі думаєш, чому одним дістається все, а іншим – лише головний біль та порожні обіцянки
Історії з життя 0
Я не розумію, чому мені в житті так не щастить. Наче й вродою вдалася, і характер добрий, а все життя коту під хвіст. Не знаю, чи й вчинила
Я сіла на краєчок стільця, як це робила колись, коли тільки прийшла в цей дім невісткою. Тоді мені здавалося, що весь світ лежить у мене під ногами, а тепер я почувалася абсолютно спустошеною. Свекруха дістала з шафи дві глиняні чашки, налила гарячого чаю та сіла навпроти. – Я слухаю тебе, – мовила вона, склавши руки на столі.
Історії з життя 0
Ніколи в житті я не думала, що постукаю в ці двері. Була певна, що проживу щасливе життя без них, варто лишень закрити за собою двері. Була певна, що
Чоловікові я тоді сказала коротко: до сина не підходь. А малому Денису я сказала, що батько був хорошим, але його рано не стало. Я хотіла закрити цю сторінку назавжди, щоб хлопець ріс без сорому за свого батька.
Історії з життя 0
П’ятнадцять років мого життя минули між чужими кухнями, доглядом за чужими літніми людьми, нічними змінами та постійною втомою. Коли я вперше їхала за кордон, Денисові було лише шість.
– Твоя мати прийшла до мене на роботу, Вітю, – тихо відповіла я, намагаючись тримати голос. – Вона влаштувала скандал при всіх. А потім бігла за мною вулицею.
Історії з життя 0
Я зареклася зустрічатися з маминими синочками після того випадку. Віті було вже під сорок, коли ми почали зустрічатися. Я щиро вважала, що дорослий чоловік у такому віці сам
– Валентино Іванівно, ви присядьте, відпочиньте, – мовила вона пошепки, – Я вам допоможу все помити і прибрати. Ви сьогодні цілий день на ногах.
Історії з життя 0
Я мала повне право пишатися собою: сама виростила сина, тягнула його навчання, вивчила його в найкращому університеті, і квартиру я йому купила. Однокімнатну, але в новобудові, з просторою
Колись я його квіти топтала ногами, потім віддавала сусідці, а тепер ставлю у вазу в вітальні. Не тому, що пробачила – так менше мороки та й не відчуваю вже нічого. Тридцять років минуло, а було наче вчора.
Історії з життя 0
Колись я його квіти топтала ногами, потім віддавала сусідці, а тепер ставлю у вазу в вітальні. Не тому, що пробачила – так менше мороки та й не відчуваю
— Оце так! — вимовив він, трохи заспокоївшись. — Ви справді зварили варення? Послухайте, ви взагалі не розумієте натяків? Натяків ви зовсім не сприймаєте!
Історії з життя 0
Мене звати Вікторія, і зараз мені тридцять шість років. Згадуючи минуле, я розумію, як швидко летить час і як дивно часом влаштоване життя. Майже все своє свідоме життя

You cannot copy content of this page