Історії з життя
Майже три роки тому мій син занедужав. Аби поставити його на ноги невістка моя подалась за кордон на заробітки. Приїздила вона за цей час чотири рази і перед
Мама заповіла свою хату у передмісті столиці мені і доньці моїй, адже знала, що жити нам ніде. Я маму доглядала, тож думала, що матиму дах над головою, після
Я розумію, що у неї непроста доля, але ж від цього варто якось відмежуватися, а не шукати собі виправдання, що тепер жінці не обов’язково мати дітей аби почуватися
Ростила я доньку, мов квіточку, леліяла і берегла, до роботи не заставляла, бо хотіла аби вона легко прожила життя, все хотіла на своїх плечах нести – лиш би
Знаєте, коли я таки вмовила чоловіка взяти маля, то він сказав: – Вона все одно колись піде від тебе і буде шукати свою рідну маму, яку любитиме понад
Ми із чоловіком у батьків його поки живемо. Є у нього і сестричка старша, їй батьки вже квартиру купили, вона окремо проживає. А от ми поки змушені чекати
Я коли прийшла і побачила ту картину, так із рук виронила все, що тримала. Синочок мій рідненьки! Ну хіба так можна? Зовсім вона тебе не шкодує. Не витримаю
Мама моя за кордоном на заробітках уже багато років, але й досі хоче всіх і все контролювати. Ми часто з нею не можемо знайти спільної мови через це,
Аби заробити грошей на квартиру власну ми з чоловіком поклали десять років свого життя. Їздили на заробітки, працювали на найважчих роботах, усе, аби заробити швидше отримати власний куточок.
Я не була довго на заробітках, років із п’ять, не більше. Діти покликали додому, мовляв онуки без бабусі ростуть, та й шкода їм мене дуже. Приїхавши в Україну