Історії з життя
Коли донька приїхала з сім’єю до мене, аби побути деякий час, то мови про те. як ми вестимо бюджет не було. Вони мали побути деякий час і повернутись
— Маринко. – телефонує свекруха. – Ми цьогоріч приїдемо трішки раніше, десь шостого числа. Ти там кімнату нам підготуй. А Наташа з дітьми як завше приїдуть. тільки ось
Я жила із сином у своєму будинку. Невеликий дім під Києвом. Добре у нас, тихо, зелено. Можна хоч город, хоч курей розводити, якщо є бажання. А пройдеш трохи
Я сама запропонувала сину з невісткою до мене в село зі столиці перебратись. Хоч і мають вони там квартиру, але дітки маленькі, а всі оці сирени і перепетії,
У моєї доньки зараз підлітковий вік – зміни настрою, вічні образи, прищі і зайва вага. До цього всього доєднується і бажання виділятися – вона й волосся фарбувала. А
Мою подругу звати Софія і ми дружили з дитинства, все як по класиці, гарна і не дуже. Софія була дуже гарною – очі величезні, зелені, волосся русяве, гарна
Не знаю як почати, але те, що зі мною сталося – це просто якась насмішка наді мною і моїми сподіваннями. Історія про три квартири – отак найкраще. Жила
Сьогоднішня подія знову кинула Настю в далеке минуле, яке нічим не виправити. Така випадкова і банальна ситуація, а вона не може прийти до тями. А було це так:
У мене просто вже немає сил, все життя я верчуся наче білка в колесі. Чоловік працював, я теж працювала, але після трудового дня чоловік лежав на дивані і
Зараз почалася серія свят і одразу ж ностальгія, що в дитинстві все було яскравішим і цікавішим. Але я відповідаю на своє ж запитання – не було ні цікавіше,