Історії з життя
– Я маму забираю в село, – сказав і ще так гордо дивиться. – Тату, – кажу я й без тіні вже усміху. – ти собі їсти зварити
Далі Христя сказала, що при надії і ми були дуже раді. Вирішили, що купимо молодим квартиру, скинемося зі свекрами. Поки те та се, купували, робили ремонт, Христя привела
Я сіла на своє місце, як завжди, і намагалася не привертати до себе уваги. Але коли двері відчинилися, і до зали увійшов чоловік, у мене підкосилися ноги. Це
Ой, мамо, знову ти зі своїми повчаннями, – махнула рукою донька, – Так, так, все погано і вірити нікому не можна. Я права? Та не потрібно мені твоє
Я щиро бажала допомогти своїй, ще не заміжній подрузі Аллі, яка збиралася на перше побачення з юнаком зі всесвітньої павутини. Ми радилися щодо сукні, зачіски й макіяжу, та
Я була дуже юна, коли закохалася в свого однокласника, він був хлопець на все село, багато за ним дівчат бігало, він ними перебирав, як хотів. І я була
Мені п’ятдесят п’ять років і я самотня. Ні, у мене є діти і онуки, але вони живуть далеко від мене, я можу тільки на кілька днів в місяць
Мені п’ятдесят п’ять років і я роки живу в Італії, заробила на квартиру трикімнатну, синові дала освіту, вивела в люди, купила машину. Й досі його утримую та грошенят
Мені шістдесят п’ять років і я зараз живу сама – діти за кордоном разом з онуками, а я приглядаю за квартирами і так мені день за днем проходить.
– Не думала я, що ти мене проміняєш на якусь роботу! Та вони тебе звільнять за першої нагоди, а я з тобою буду завжди! А я не розуміла,