Історії з життя
Нас з сестрою ростила бабуся, Марія від мене молодша на два роки. Мама й тато були за кордоном і заробляли нам на безбідне майбутнє і безбідне життя. Ми
Приїхала я на гостину і намагаюсь же мовчати, очі закривати на деякі речі і рота не відкривати, коли проситься сказати. Таки я три дні себе стримувала, але на
– Вона хоче мого чоловіка забрати і через сина до нього підкрадається! Чого витріщилася, – сказала вона мені, – Мені Павло все розповів! Під таким потоком слів і
Мені було тридцять п’ять років, коли я з подивом дістала зі скриньки для листів, документи з суду: чоловік подав на розлучення… Я кліпала очима, адже Матвій ні словом,
– Я тобі не донька, – відказала я йому, – і взагалі ми подали документи на позбавлення тебе батьківських прав. – Що? Віро, ти ж розумієш, як мені
– Та він піде, коли про все дізнається!, – відказувала я доньці. – Мамо, мені треба просто більше часу і я в усьому йому зізнаюся. – Нащо тобі
Отож, Михайло, Іринчин чоловік вже п’ять років, а толку з того ніякого, бо основна моя до нього претензія, що нема у них дітей. Спочатку вони мені нічого не
Те що Іван Васильович на мене око поклав, я побачила при першій же зустрічі. Мені було приємно відчувати його увагу і особливе ставлення. Тоді я вже шкодувала про
– Мамо, це ти її так виховала!, – говорила моя мати, – Ти подивися на неї, як вона одягається, як вона думає і як поводиться! Вона наче з
“Мало грошей потрібно вчитись економити, а не влаштовувати сцену. Ти йому куди, на завод пропонуєш іти? Це в тебе освіти немає, байдуже куди йти, а от мій Валерій