fbpx
Телефоную я невістці і озвучую свою ідею. Думала, от наївна чесне слово, думала я, що вона мене підтримає у цій ідеї. Все ж вона дружина мого сина, та й сама синів має, повинна мене розуміти. Але ж ні! Більш того, сказала щоб я навіть не говорила з нею більше на цю тему. Каже, що їй синам в очі дивитись соромно буде і чоловіка, якщо він на це піде, вона не прийме
Телефоную я невістці і озвучую свою ідею. Думала, от наївна чесне слово, думала я що вона мене підтримає у цій ідеї. Все ж вона дружина мого сина, та
Оленка лиш погляне і собі у сльози. Обвуглені решти того, що раніше було їхнім домом. Під ногами розкидані камені минулого щасливого життя. Шматок стіни з вікном, що дивом уціліло – тут була її кімната. А над тим вікном! Господи, хіба ж таке можливо?
О-х, ні! Знову те ж саме? Олена вискочила з-під теплої ковдри одним рухом відчинила вікно і почала голосно сварити пташок, що під стріхою влаштували справжній шарварок. Аж ніжками
Ти що надумала? – волає мій телефон голосом сестри. – Як ти могла так вчинити? А діти? Ти про них подбала? Який заміж? Щоб жодного чужого чоловіка у домі не було. Виростуть малі, школу скінчать, тоді і виходь куди там тобі потрібно
Сестра поїхала за кордон коли мені ледь дванадцять виповнилось. На руках у нашої матері залишилась я і двоє сестриних діток – Марійка і Влада, яким і пів року
Ну ось тобі, Галинко, і подяка за все хороше! Ходять по квартирі мовчки, навіть на “Добридень” не відповідають. Як потрібно було, то “Ой, мамочко, допоможіть”. А тепер і привітатись не бажають, ображені, бачте. А я так сказала раз і повторю, якщо потрібно буде. Що то узагалі за вигадки такі, тим паче у наш час?
Ну ось тобі, Галинко, і подяка за все хороше! Ходять по квартирі мовчки, навіть на “Добридень” не відповідають. Як потрібно було, то “Ой, мамочко, допоможіть”. А тепер і
Учора вперше з майбутньою свекрухою познайомилась. Вийшла у повному замішанні. навіть слів не доберу, як це все назвати. Мама каже не звертати уваги, адже ж не з нею житиму, а з чоловіком. Проте я вже не впевнена, що узагалі хочу поєднувати своє життя з цією родиною
Учора вперше з майбутньою свекрухою познайомилась. Вийшла у повному замішанні. навіть слів не доберу, як це все назвати. Мама каже не звертати уваги, адже ж не з нею
Здайся, синку! – просила Валентина, а у відповідь чула тишу, яка була красномовнішою за будь-які слова, – Здайся, прошу тебе! Проти кого ти підеш? Ти ж виріс тут. З Тимуром з однієї миски їв. Ти ж усе своїми очима бачив, нічого не змінилось. Здайся, синку!
— Здайся, синку! – просила Валентина, а у відповідь чула тишу, яка була красномовнішою за будь-які слова, – Здайся, прошу тебе! Проти кого ти підеш? Ти ж виріс
На маму чоловіка у тебе час є, а для рідної не знаходиться? – почала мама з порогу не звертаючи уваги на присутність Ніни Олександрівни, – Диви скільки усього накупили. А мені хоча б шкарпетки придбали?
— На маму чоловіка у тебе час є, а для рідної не знаходиться? – почала мама з порогу не звертаючи уваги на присутність Ніни Олександрівни, – Диви скільки
Невже власну, невиправдану гордість ти готова поставити вище, за щастя сестри і її дитини, яка ще й на світ не з’явилась. Сам Єгор тебе ніколи не залишить, сама розумієш, доню. – каже мені мама, – Він тобі занадто багато чим зобов’язаний. але навіщо триматись за минуле? Відпусти чоловіка, дай сестрі побути щасливою
— Невже власну, невиправдану гордість ти готова поставити вище, за щастя сестри і її дитини, яка ще й на світ не з’явилась. Сам Єгор тебе ніколи не залишить,
Тобто я повинна усе своє життя простояти біля плити аби готувати, готувати і ще раз готувати? Я для цього на світ народилась і дві вищі освіти отримувала? 
— Тобто я повинна усе своє життя простояти біля плити аби готувати, готувати і ще раз готувати? Я для цього на світ народилась і дві вищі освіти отримувала?
Все, – сказав чоловік мені учора, – Я так більше не можу і не хочу жити. Хіба ж ти не бачиш, що ця людина робить? Таке не можливо витримати, з дому втекти хочеться. А чому? Чому я повинен не хотіти жити у своєму домі? Вона нам хто? Ніхто? Давай так, або за ворота з речами вона, або я
— Все, – сказав чоловік мені учора, – Я так більше не можу і не хочу жити. Хіба ж ти не бачиш, що ця людина робить? Таке не

You cannot copy content of this page