Головна

Історії з життя

В той період я була переконана, що в досягненні мети всі засоби хороші та й яка мені Мар’яна суперниця? Але що я не робила, як біля Олексія не крутилася, але він на мене нуль уваги. Тоді я й вчинила так і за це тепер розплачуюся.
Історії з життя 0
Молодість, на неї все можна спихнути, всі помилки виправдати, але шкода, що ті помилки йдуть за тобою. Так сталося й зі мною, полюбила я хлопця, а він полюбив
– Та кому ти треба з двома дітьми, – казав мені чоловік, коли я вкотре була невдоволена відсутністю зарплати і пізнім приходом.
Історії з життя 0
Коли я ще була молода, то думала, що й справді, кому я така треба? Ні роботи, ні талії, добре, що мій ненаглядний Тарас робить мені таку милість і
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні стояти” – говорила те ніби, як і добрими словами, а сама намагалась мене ніби як за двері виставити моєї ж власної кухні. Цього я вже не витримала
Історії з життя 0
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні
Поштарка дала мені в руки газету, а тоді й листа і хитро усміхнулася. Я здивувалася, хто б то міг бути. Адже у мене нема далеких родичів, та й хто тепер листи пише, але, коли побачила адресата, то зблідла. Таку й застав мене Іван, коли зайшов до хати, він був хмурий і все вже знав
Історії з життя 0
– Що будеш робити, – спитав він мене. А я й не знала, що робити, як і тоді, сорок років тому… Писав мені Петро з служби дуже гарні
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду нього ховаючись за його спиною стояла молода і дуже симпатична дівчина, але явно не його дружина Алла. “Мамо, на тебе остання надія” – дивиться мені у саму душу Максим
Історії з життя 0
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду нього ховаючись за його спиною стояла молода і дуже симпатична дівчина, але явно не
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки” – кажу чоловіку у котре. Та неприємна розмова у нас уже який день. Бачте, чоловік думає, що ми повинні запросити його батьків на торжество, бо вони ніби як нам допомогли і без їхньої допомоги ми б не мали того, що є у нас нині. Та от їхня “допомога” – крапля у морі і зовсім не виправдовує того, що вони улаштували тоді
Історії з життя 0
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки” – кажу чоловіку у котре. Та неприємна розмова у нас уже який день. Бачте,
Мама мене вчила, що жінка має вийти заміж і бути берегинею, тому я так успішно закинула своє захоплення і радо вийшла заміж.
Історії з життя 0
Але, що робити далі, мама тільки туманно сказала – притиратися характерами. Я бачила, які стосунки в мене в родині, тому вважала, що зваривши борщ і виправши в тазу
Що мені, сорокарічній жінці, залишалося, як не віддаватися повністю роботі. Особисте життя в мене не склалося, але я стала власницею швейного ательє. Справи йшли нормально, доки я не прийняла на роботу нову працівницю, швачку Валю. Не встигла я ненадовго відлучитися в справах, як повернувшись, дізналася, що вона вже встигла відмовити клієнту, який приніс одяг на ремонт. Чоловік, так нічого і не зрозумівши, залишив сумку з речами, сказавши, що він ще повернеться. Цього разу я стерпіла Валину зухвалість
Історії з життя 0
Що мені, сорокарічній жінці, залишалося, як не віддаватися повністю роботі. Особисте життя в мене не склалося, але я стала власницею швейного ательє. Справи йшли нормально, доки я не
Такого я натворила, що мало онука не втратила, геть забула, що я не мама, хоча мій план мав успіх, але Надія виявилася справжньою мамою і я рада, що помилилася в ній.
Історії з життя 0
Я не вважала, що мій Денис пара Надії, бо вона була дуже гарна, розумна, а мій син звичайний роботяга, як не на будові, то на розвозі. Дуже вже
Та я просто мусила подивитися на кого мене той святенник проміняв! Як до мене, то ні-ні, бо лиш дружини не стало, що люди подумають. А тут навіть на чуже село поперся, лиш би не говорили
Історії з життя 0
Дивлюся, а вони за ручку, немов ті голубки. Я сама не своя стояла. А ви б так не почувалися, якби рік часу на нього витратили, а тут такий

You cannot copy content of this page