Історії з життя
— Мамо, ти про що говориш? – голосом виховательки в садочку мені донька каже. – Скільки на твій вік уже треба? Повір, такі гроші у стіни вкладати ніхто
– Тільки є одна проблема, – сказав мені він, – Справа в тому, що моїй мамі дуже важко вгодити і вона вже стільки мені дівчат забракувала, що я
Я завжди братовій допомагала відколи не стало Степана. Вона сама з двома дітьми залишилась, а я й заміжня і заробіток хороший. Так і цього разу – приїхала на
Я була заміжня з великими планами на майбутнє і наче жили ми з чоловіком добре. Він їздив на заробітки, а я працювала вдома на державній роботі, щоб був
Мені документи оформити потрібно було. Шукала в тій шухляді потрібний папірець і що це? Тричі довелось перечитати, аби ж нарешті до мене сенс надрукованого там дійшов. Аж сіла.
Ох, тоді він мені не подобався, бо за що ж було подобатися? Прийде на побачення з якоюсь квіточкою і мовчить. Та я б хотіла і в кафе піти
Я його й справді не впізнавала, а далекий спогад з мого дитинства таки виривався назовні. Дивно, пройшло стільки років, а я й досі відчуваю те збентеження, здивування і
«Отож нам із нею треба бути уважнішою, щоб не накинула оком на когось із наших чоловіків», – говорили одна одній жінки, чоловіки яких також працювали в цьому торговельному
– Куди ти дінешся?, – казав він мені, – Вже сукенку купила, та палатка замовлена, мої всі прийдуть. Не грай кіна. Він був певен того, що я все
Я ростила Дімку сама, батько більше слухався свою маму, ніж мене і так до неї з часом і перебрався. Досі холостякує біля мами, а я так само одна.