Історії з життя
– Тому вже досить тут жити і живи бозна-де, але не тут. З мене досить! Можу я в своїй сімдесят вісім років хоч на мить побути в спокої?
Донька у нас одиначка і ми все робили для того аби вона була щаслива, змалку я її водила на всілякі гуртки аби вона себе проявила, щоб вміла гарно
З Борисом я познайомилася, коли мені було сорок п’ять років і я тоді була самотня, а Борис дуже велемовним, казав, що от-от розійдеться з жінкою, просто треба трохи
Мій чоловік із дуже великої родини, але так склалось, що саме ми із ним коло його батьків і залишились. Я доглядала свекруху і мусила назирці ходити за свекром,
Ми із братовою розмовляли, щось обговорювали, аж раптом вона каже “ну коли вже те восьме число, ні копійки в домі не залишилось”. Скажу чесно, до мене одразу не
Мама щось наспівувала на кухні, квартира наповнювалась ароматами смажених котлет, а я відчувала, як поволі закипаю: мало того, що вона нас усіх побудила, так ще й стала до
Уже так я перед невісткою своєю почала танцювати, так старалась не втручатись, та так годила, що вже й по хаті своїй ходила навшпиньки .Думала, що буду нарешті їй
Сюрприз вдався на славу, бо мене явно ніхто не очікував. Поважні гості дивились на мене в усі очі, син вискочив прожогом із квартири, навіть перевзутись забув, а от
Треба ж, тридцятьь років пройшло, а він і далі смішно сутулить плечима. Якби я була нафарбована і в новому пальто, то неодмінно б його наздогнала і спитала про
Моя троюрідна сестра Галя була на диво працелюбною дівчинкою. Ми були однолітками. У школі я навчалася на самі п’ятірки, Галя зрідка бачила найвищу оцінку в своєму щоденнику з