Історії з життя
Все у мене було як у всіх: вчилася, одружилася, працювала. але так сталося, що моя робота рахувалася наче престижною, наче шанованою, але на практиці не приносила ніяких грошей.
Я звикла була з дитинства до того, що мою меншу сестру потрібно жаліти і усяко опікати. Чула від батьків змалку, що вона і маленька і квола, і не
Це була дуже заманлива пропозиція, але я все одно не хотіла нікуди їхати від мами і від тата. – Людо, там тобі буде добре, – обіцяла мама, –
– Що ти так це попускаєш? Має твій Павло когось, а ти й рада? – Як когось? У нас же онуки! – Господи, ти як нинішня! Сама не
Аж дивно, що Олег мене впізнав через тридцять років розлуки. Тоді, мені, юній студентці, кавалер з міста видавався просто принцом на білому коні. Гарний хлопець звернув на мене
Донька дивилась на мене великими очима які поволі наповнювались слізьми: “Мамо, як ти можеш? Ти ж знаєш мою ситуацію, на що я маю жити?”. Син лиш сплюнув і
Я не кинулася в кохання з усього маху, а почала придивлятися до коханого. Адже, почуття можуть швидко пройти, коли людина в побуті себе проявить. Тому я не відмовилася,
Але невістка не розуміє мого невдоволення і просить не втручатися у її життя. Вона вважає, що немає нічого поганого у тому, що вона продовжує одягати подарунки колишнього чоловіка.
Може гріх таке казати на свою дитину, але правда є правда – мій син геть непутящий. Так, я його розбалувала, бо як ще мені треба було свою совість
Живу в невеликому селі неподалік райцентру, більшість мешканців якого працює в місті. Серед них і Ольга, моя найближча молода сусідка. Вона – проста працівниця, а віднедавна подружилася зі