І це я тебе, дитино моя, виховувала? Це от так ти мені в очі кажеш знаючи яке положення нині у твоєї сестри важке? Ти ще й ображаєшся?
І це я тебе, дитино моя, виховувала? Це от так ти мені в очі кажеш знаючи яке положення нині у твоєї сестри важке? Ти ще й ображаєшся? Більше
Юру я зустріла вже самотнім холостяком, який виховував десятирічну доньку Настю. Вірніше, він платив аліменти, а донька жила з матір’ю та новим батьком. Як я зрозуміла, Настя не дуже ладнала з вітчимом, тому дуже часто залишалася в батька
Тому не дивно, що мій прихід в життя її тата, вона сприйняла не дуже добре. Проте, вертатися до матері вона не хотіла, адже та була доволі сторога і
Чоловік прийшов, наче й нічого не було. Наче не було цих п’ять років і його гучного гримання дверима і ще й каже так добренько: – Ну, що ти, Любко, подумай, бо не завжди такий другий шанс випадає. Я ж і передумати можу
Я дар мови втратила, добре, що тут заскреготів ключ в дверях і на порозі з’явився Сергій. Бачили б ви обличчя обох чоловіків. Отож, п’ять років тому, мій чоловік
Від такої новини від доньки я не знаю, що вже й думати. Наче ростили ми її з чоловіком, як і старшу, але такі заяви про своє майбутнє – це за межею нашого розуміння
Хоч моя старша донька Єва, теж не має в житті щастя. Але вона бодай була одружена і дитина у неї від законного чоловіка. Ми хотіли аби вона сім’ю
Мене ще й просять не втручатись, кажуть, що я воду каламучу. Ні ну ви таке чули? То це я мовчати маю і дивитись на все широко відкритими очима? Е ні, я мати і точно не буду у цій ситуації стояти осторонь, хай та сваха хоч скаче, хоч плаче
Мене ще й просять не втручатись, кажуть, що я воду каламучу. Ні ну ви таке чули? То це я мовчати маю і дивитись на все широко відкритими очима?
Дзвінок свекрухи пролунав ближче до вечора. Я спокійнісінько узяла трубку, і попиваючи чай сіла на диван паралельно перемикаючи канали безцільно. Знаєте, до мене не одразу сенс нею сказаного дійшо. Добре, що чай я п’ю не гарячий, а то б мала клопіт, адже від почутого я чашку із рук зронила
Дзвінок свекрухи пролунав ближче до вечора. Я спокійнісінько узяла трубку, і попиваючи чай сіла на диван паралельно перемикаючи канали безцільно. Знаєте, до мене не одразу сенс нею сказаного
«Ой, якби ти таке у свекрухи зробила!», – думаю це була перша фраза, яку почула я, коли мастила пелюшки ще немовлям. Може, хтось в дитинстві лякався Чахлика Невмирущого чи Баби Яги, а от я з самого дитинства знала, що найбільше, кого треба остерігатися, то свекруха
Поки я мало розуміла, що то за персонаж, бо була малою, думала, що то така істота, яка живе десь глибоко в землі і вилізає на запах таких безталанних
Зрівняв ситуацію… то було десять років тому. Інші часи інші були й рішення. Дивиться на мене і мало не плаче: “Мамо, чому ти так зі мною?”. От мені цікаво, а чи багато людей нині зважаться на подібне з легкістю
Зрівняв ситуацію… то було десять років тому. Інші часи інші були й рішення. Дивиться на мене і мало не плаче: “Мамо, чому ти так зі мною?”. От мені
Звичайно, я не мріяла стати мамою для чужої дитини. Завжди думала, що матиму свої діти, чоловіка, житиму в мирі та спокої. Але доля розпорядилася по-іншому.
Не щастило мені з чоловіками в прямому розумінні цього слова. То гуляки, то в чарку зазирали, то про себе були високої думки. І кожному я давала шанс добряче
Нема в житті “кращого” ніж бути старшою донькою у багатодітній родині. Я замінила і тата і маму шістьом свої меншим братикам і навіть, коли заміж вийшла і мала вже свою хату, все ще була відповідальною за менших. Роки минули, ми вже всі сивочолі, а я й досі щось комусь зобов’язана. Коли ж нарешті про себе згадала, то брати мені такого влаштували, що я й досі до тями прийти не можу
Нема в житті “кращого” ніж бути старшою донькою у багатодітній родині. Я замінила і тата і маму шістьом свої меншим братикам і навіть, коли заміж вийшла і мала

You cannot copy content of this page