Історії з життя
Ми з Ніною виросли в селі і хоч вона старша за мене, але з села нікуди не їхала ні вчитися, ні працювати. Її чоловік забезпечував її грошима, бо
.Я ніколи не була заміжня за ці роки. Спочатку все чекала, коли трапиться на моєму шляху достойний чоловік. Далі була певна, що у мене все ще попереду. Далі
А я не розумію, чому вона дивується, якщо я вже сита її господарністю. Та посудіть самі, що при таких доходах, вона ще й кредит умудрилася взяти потай від
Сваха говорить, а мені від сорому аж зле стало. Н мене вона пальцем не вказує, але я ж то добре розумію. про що саме мова йде. Посиділи ще
Коли не стало мого чоловіка я залишилась одна з двома малими дітьми. Ні професії, ні роботи, ні бодай якихось перспектив чи помічників. Саме тоді я і вирішила, що
В молодості у мене був кавалер дуже несміливий. Чекав мене завжди з квітами біля входу в училище, але підійти соромився. Я знала, що він за мною сохне, вже
Кума завжди була низької думки про мій вибір чоловіка. – Я думала ти мені в дружки підеш, а не навпаки, – казала колись вона, – А то вибрала
То, чому Бог її забрав? Чому? Здавалася б, звичайна родина, вона – красуня і він теж, одружені і щасливі, мають двох дітей, працюють, живуть. Коли ж усе зламалося?
Я опинилася в такій неприємній ситуації, м’яко кажучи, що просто не розумію чи є з неї вихід. З Богданом ми зійшлися, коли нам обом було під сорок. У
Вдруге за чоловіка я вийшла заміж, коли мені було тридцять років, а все через свекруху. Ми з Романом зустрічалися ще зі школи і скажу, що моя мама і