Історії з життя
– Подружки мої дорогесенькі! Сьогодні найщасливіший день! – сміючись, сказала худорлява жінка з високою зачіскою. – Ви прямо зацікавили нас! Досі не можемо зрозуміти, навіщо ти нас покликала!
До нашого спільного сина колишній чоловік приїжджає дуже рідко. Приблизно два рази на рік. На особливі дні, як день народження та інші. І щоразу, не спеціально колишній має
Останні роки життя бабуся була слабкою. В неї почалися розлади з пам’яттю. Тому нам частенько приходилось спостерігати за нею, щоб вона ніде не заблукала. Мама з татом працювали,
Нашій доньці сім років буде в середині вересня. Почали збиратися в школу. Як кажуть:” Перший раз у перший клас.” – Мама, я хочу, щоб тато теж пішов з
Багато років я ображалася на батька. Тому, що він пішов від нас з мамою. Але ситуація виявилася складнішою ніж я думала. Від мого батька мені залишилося мало чого.
— Мамо, а навіщо ти з татом живеш? – запитує моя тринадцятирічна донька, – Це ти його аж так любиш, що отаке можеш терпіти. – я дивилась на
—Чого чекаєш? – гримнула Таня, доїдаючи чималий шматок ковбаси домашньої, – Коли твій татко почне гроші заробляти, тоді і ти таке їстимеш, а поки і за макарони будь
Ранок. Година шоста, а можливо ще й п’ята. Людмила солодко спить у своєму ліжечку обійнявши подушку. Поруч розлігся її улюбленець – здоровенний, кілограм на дев’ять, пухнастий кіт Смайл.
У мене є прекрасна подруга. Людина до якої я можу звернутись в будь-який час дня і ночі і вона мені не відмовить у допомозі. Ми давно уже покумались
Пашка був найгарнішим, найвеселішим, найрозумнішим у нашому класі, за ним упадали всі дівчата, а я любила його з 12 років на відстані, тихенько. Адже я була «непомітною», «відмінницею»