Головна

Історії з життя

Вона мені й не рідня, – почула я розмову сина з нареченою, – Здається. тітка троюрідна, можу й не навідувати її, але ти ж бачиш – вона геть одна, ото я її й шкодую
Історії з життя 0
Так доля склалась, що я за свій вік ніколи й заміжня не була і діток не маю. Посивіла в дівках. як люди кажуть, ото так воно і є.
Я обрала на сайті хорошу двокімнатну квартиру у Хмельницьку, з’їздила подивилась і залишилась задоволена і районом, і квартирою, і будинком. Поїхала додому по гроші, аби укласти омріяну угоду. Але вдома мене очікував “сюрприз”
Історії з життя 0
Скільки себе пам’ятаю, я завжди мріяла про власний дім. Вийшовши заміж ми з чоловіком планували придбати дім у нашому селі, але не склалось – Олесь відійшов у засвіти
Відколи приїхала в Канаду з донькою все рідше відповідаю на дзвінки рідних і друзів. Справа не в тому, що я загордилась, ні! Річ у тім, що мені говорять. Думаю, більшість із тих хто змушений був виїхати за кордон мене зрозуміє
Історії з життя 0
Відколи приїхала в Канаду з донькою все рідше відповідаю на дзвінки рідних і друзів. Справа не в тому, що я загордилась, ні! Річ у тім, що мені говорять.
Заросле сливняком подвір’я і бур’яни вищі за паркан. Вікна дивились на Станіславу чорними проваллями облуплених рам. Намагалась відчинити древню хвіртку, а та впала у двір потягнувши за собою зогнилий стовпчик і добру половину паркану. Станіслава дивиться на все і сльози втирає: “Вдома! Дякую вам сили Небесні! Нарешті я вдома”
Історії з життя 0
Заросле сливняком подвір’я і бур’яни вищі за паркан. Вікна дивились на Станіславу чорними проваллями облуплених рам. Намагалась відчинити древню хвіртку, а та впала у двір потягнувши за собою
А я що? Що я сам можу? – скаже він їй, коли вона все ж постукає у двері сусідки Галі, – У нас тут тихо спокійно, а ти в Німеччину з якогось дива поїхала. А я сам. Не можна чоловіка самого залишати. А Галя теж сама. А ти там собі живеш, розкошуєш спокійно собі і ні про що не думаєш. А мені і сніданок потрібен і вечеря
Історії з життя 0
Душа була не на місці уже який день підряд. І сльози на очі і в жар кидає. Аліна ходила з кутка в куток не знаходячи собі місця. —
Ох, що ж почалось! Краще б я мовчала. Телефон у мене червоний від постійних дзвінків. Моя воля для всіх виявилась зовсім не такою, як вони того очікували і кожен поспішив мені про це сказати
Історії з життя 0
Так сталося, що у свої 60 років я живу сама. Я не маю ні дітей, ні чоловіка. Хоча свого часу я була заміжня і мала двох синів, проте,
Валь! – мовила так тихо, що що й сама себе не чула, – Валь, він третій день не відповідає. В-а-а-а-ль, – протягла уже плачучи, – що ж я накоїла, Валюшко?
Історії з життя 0
Третій день ніяк не могла Галина заспокоїтись. Спочатку, як дізналась ту новину, аж літала по хаті голосно гупаючи дверима. Не допомагало анітрішки. Це ж треба таке? Отак вона
Коли я чула історії про те, що багато наших жінок виїхавши за кордон розлучаються з чоловіками, я не розуміла, як так можна. Тепер же я сама у Німеччині з двома нашими дітками і наразі розлучаюсь з чоловіком
Історії з життя 0
Коли я чула історії про те, що багато наших жінок виїхавши за кордон розлучаються з чоловіками, я не розуміла, як так можна. Тепер же я сама у Німеччині
Теж мені радість. Я вже маю одного онука, – сказала мені свекруха зверхньо, – Інших мені не потрібно
Історії з життя 0
— Теж мені радість. Я вже маю одного онука, – сказала мені свекруха тоді, – Інших мені не потрібно. Мені було дуже неприємно чути це тоді коли я
Так склалось, що ще на початку війни мій чоловік відправив нас із дітьми за кордон до своєї сестри, яка на той момент уже вісім років проживала в Данії. Мій Сашко знав, що його призовуть одним із перших і не помилився. Ми сіли, поговорили. Він сказав, що буде почуватись спокійно знаючи, що ми в безпеці. Тому, хоч і не хотіла я, але уже в березні я була в Данії
Історії з життя 0
Уже й не знаю, чи рідні ми з сестрою. Занадто вже різні у нас погляди на життя і цінності. А в останній час, так я просто від “подвигів”

You cannot copy content of this page