anna

Я змалку знала, що повинна опікуватись мамою. У нас в родині все було перевертом, бо то я була дорослою, а мама дитиною. Бабуся моя привчала мене з пелюшок

Очікували ми сватання Оленчиного із піднесеним настроєм. Зі сватами уже були знайомі, бачились і не раз, тож вечір обіцяв бути і веселим і приємним. Однак, розійшлись уже за

Коли невістка сказала, що її мама їде на поміч із малюком, я здивувалась, бо ж вони у мене жили і я хоч працювала, та повернувшись із роботи одразу

Приходжу я до мами, як завжди і бачу, що вже на мене брат дивиться косо, а братова вже й фиркати почала. То я чашку не так поставила, то

“Ти сама винна”, – чую я останнім часом все частіше. Кажуть мені, що лишилась я без нічого тільки тому, що не мала мудрості і була надто наївною. Доводять,

Я ще до весілля з чоловіком продала свою спадкову квартиру. Звісно, чоловік мій нинішній знав що я маю ті гроші, бо ж саме при продажі ми і познайомились.

Ще на поминках по Єлені я здивувалась поведінці доньки. Так уже вона бігала із тими тарілками, так уже вона все робила і годила, що я її не впізнавала.

“Ти не розумієш свого щастя. Інші в Бога просять такого, а ти носом вернеш” – так мені каже сусідка попиваючи каву на кухні. Для неї все просто –

Треба було мені язика міцно за зубами тримати і ні слова нікому не казати. Та я ж щира душа, візьми і висповідайся дітям. То ж ти, Галино, життя

Треба було бачити очі мого чоловіка, коли я сказала, що не дозволю йому у нашу квартиру привезти його маму. Стоїть і очима кліпає, відкриває рота, а слів немає.